Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 760/11192/16-к
провадження № 51-2919км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Дронової І.С.,
потерпілої ОСОБА_1,
захисника Жерновнікова С.О.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Жерновнікова С.О. на вирок Апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100000000490, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), судимого за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 28 квітня
2015 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі
50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року
ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені
пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 17 березня
2016 року близько 05:20, керуючи в стані наркотичного сп`яніння автомобілем Suzuki, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 110 км/год у крайній лівій смузі руху по вул. Гетьмана від вул. Виборзької у напрямку вул. Лебедєва-Кумача
в м. Києві, порушив вимоги пунктів 1.5., 2.3., 2.9. "б", 12.4. Правил дорожнього руху, перевищив установлену швидкість руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, 1937 року народження, яка переходила дорогу в непередбаченому для цього місці, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці ДТП.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням й ухвалив вважати його засудженим за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Жерновніков С. О . порушує питання про зміну вироку апеляційного суду на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК покарання в межах вимог апеляційної скарги прокурора, тобто 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 2 ст. 404 КПК вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, в якій порушувалося питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку з призначенням указаного вище покарання, і ухвалив вирок, яким призначив ОСОБА_2 покарання
у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, чим погіршив його становище.
Захисник звертає увагу, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, щиро розкаявся, після вчинення злочину допомагав потерпілій, добровільно частково відшкодував
їй завдану шкоду, позитивно характеризується, має на утриманні батька
з інвалідністю.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор
і потерпіла заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, правильності кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисник не оспорює.
Що стосується доводів касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 404 КПК та виходу за межі апеляційної скарги прокурора,
що призвело до призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання, а отже
до погіршення його становища, то вони є необґрунтованими виходячи
з нижченаведеного.
Так, за результатом розгляду кримінального провадження місцевий суд призначив ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки
зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання
з випробуванням протягом трирічного іспитового строку та покладенням
на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Не погодившись із таким рішенням районного суду, прокурор, який брав участь
у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, оскаржив його,
як убачається з апеляційної скарги, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Апелянт вважав безпідставним застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК і просив суд призначити йому за ч. 2 ст. 286 КК реальне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Погоджуючись із доводами прокурора щодо необґрунтованого застосування
до обвинуваченого положень ст. 75 КК, апеляційний суд відповідно до вимог
п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК скасував вирок місцевого суду в частині звільнення
ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі вказаної вище норми кримінального закону та ухвалив вважати ОСОБА_2 засудженим
до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд зобов`язаний був призначити ОСОБА_2 покарання в межах апеляційних вимог прокурора у виді 3 років позбавлення волі, є безпідставними. Вказані висновки апеляційного суду стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості
й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є:
кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання)
та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття,
які є багатозначними або не мають нормативного закріплення,
зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання,
що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Скасовуючи вирок місцевого суду у вищезазначеній частині, апеляційний дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність звільнення ОСОБА_2
від відбування призначеного йому покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК. При цьому апеляційний суд урахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину, який останній скоїв керуючи автомобілем
у стані наркотичного сп`яніння, будучи раніше судженим за вчинення злочину
у сфері обігу наркотичних засобів, а після вчинення злочину ще й притягувався
до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані наркотичного сп`яніння, отже не зробив для себе належних висновків.
Встановлені ж судом першої інстанції обставини, які пом`якшують покарання засудженого, - щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків, позитивні характеристики, перебування у нього на утриманні батька з інвалідністю та інші дані про особу ОСОБА_2, перелічені захисником у касаційній скарзі, - стали підставами для призначення засудженому покарання, ближчого до мінімальної межі згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК.
Отже, апеляційний суд не знайшов підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_2 основного покарання.
З підстав наведеного порушень апеляційним судом положень ч. 2 ст. 404 КПК
не встановлено.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_2, а також попередження вчинення нових злочинів.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника Жерновнікова С.О. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню
не підлягає.
Судді:
Т.В. Матієк М.В. Мазур С.В. Яковлєва