Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю позивача представників Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Генеральної прокуратури України Зайця В.С. (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України, Київської міської державної адміністрації, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Генерального прокурора України Ярема В.Г., Заступника прокурора м. Києва Тимченко С.М., Голови Київської міської ради Кличка В.В. про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії (надання земельної ділянки),-

ОСОБА_5 пред'явив позов до Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора України Яреми В.Г., Прокуратури м. Києва, Заступника прокурора м. Києва Тимченко С.М., Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Голови Київської міської ради Кличка В.В. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає із огляду на наступне.

Судами встановлено, що 29 липня 2010 року ОСОБА_5 було подано Голові Київської міської ради заяву про надання безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1

Позивач, як на обґрунтування наявності факту порушеного права, посилається на факт того, що ним було подано Голові Київської міської ради заяву про виділення йому у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в поданих суду запереченнях зазначив про те, що ним було розглянуто звернення позивача на виконання доручення заступника Київської міської голови-секретаря Київради № 29/233-Д- 15508 від 15 липня 2010 року та повідомлено заявника про невідповідність клопотання вимогам земельного законодавства у зв'язку з відсутністю доданих документів, зокрема, графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Позивачем доказів на спростування зазначеного факту суду надано не було, як і не було зазначено про необґрунтованість відповідних посилань.

24 листопада 2014 року Прокуратурою міста Києва до Київської міської ради подано заяви ДЦ № 01019-000157890-014 та ДЦ № 01019-000157892-014 про надання в постійне користування для житлового будівництва земельних ділянок площею 50030 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 48996 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1), які розташовані по АДРЕСА_1

25 листопада 2014 року за результатами розгляду заяв прокуратури міста Києва підготовлено проект рішення Київської міської ради № ПР-6203 "Про надання земельних ділянок Прокуратурі міста Києва для житлового будівництва на АДРЕСА_1" яким передбачалось надання прокуратурі міста Києва в постійне користування земельних ділянок площею 5,0030 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 4,8996 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для житлового будівництва по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

У зв'язку з набуттям чинності пунктом 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким передбачено заборону на відведення земельних ділянок для містобудівних потреб, якщо на них не затверджені плани зонування або детальні плани територій, вказаний проект рішення було виключено з порядку денного пленарного засідання III сесії Київської міської ради VII скликання 22 січня 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки діями (бездіяльністю) та рішеннями відповідачів не порушено права та інтереси позивача як власника або як користувача спірних земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно- правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способом, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивач не був і не є власником або користувачем спірної земельної ділянки, рішення про надання спірних ділянок прокуратурі м. Києва, яке б свідчило про порушення прав позивача, Київська міська рада не приймала, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача не були порушені.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшли до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зв'язку із тим, що оскаржувані дії не порушують прав та інтересів позивача, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.