233/4665/17 Про грубе порушення Правил дорожнього руху, скоєння наїзду на пішохода, внаслідок чого остання отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого переламу середньої третини правої ключиці - 28.05.2019 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 січня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком, 01 серпня 2017 рокуоб 11.55 год, ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ВАЗ-21154", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проїжджій частині вул. Громова в м. Костянтинівка Донецької області, за напрямком руху з боку вул. Леваневського у бік вул. Європейської, де в цей час на проїжджу частину вул. Громова вийшла пішохід ОСОБА_2, яка стала переходити дорогу у бік зупинки громадського транспорту, розташованої з протилежної сторони дороги, грубо порушуючи п. 12.3, п. 12.4 п. 12.9 б) Правил дорожнього руху, здійснивнаїзд на пішохода ОСОБА_2, внаслідок чого остання отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого переламу середньої третини правої ключиці.

Апеляційний суд Донецької області вироком від 17 квітня 2018 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання та ухвалив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд усупереч вимог статей 404, 421 КПК, вийшов за межі апеляційної скарги потерпілої та призначив ОСОБА_1 більш суворе покарання ніж просила потерпіла, чим погіршив становище обвинуваченого.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор не підтримала касаційну скаргу прокурора й вважала, що вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 необхідно залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК касаційний суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Події злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка вчиненого за ч. 1 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження,переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд дотримався.

Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, що відповідно до ст. 12 КК є злочином невеликої тяжкості. При цьому засуджений раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, характеризується позитивно, у скоєному щиро розкаявся та частково відшкодував потерпілій заподіяну шкоду.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, апеляційний суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 286 КК у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в межах санкції вказаної норми закону. При цьому, виходячи з конкретних обставин кримінального правопорушення, наслідків, що настали та висновку органу пробації, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про необхідність посилення ОСОБА_1 заходу примусу шляхом призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання є справедливим, адекватним характеру вчинених дій, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_2 дотримався положень статей 404, 405, 407, 414 КПК, а вирок в частині призначеного ОСОБА_1 покарання є достатньо вмотивованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції - без задоволення.