Постанова
іменем України
28 травня 2019 року
м. Київ
справа №2120/2383/12
провадження № 51-3740ск19
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Кишакевич Л.Ю. розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 травня 2013 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК.
Згідно із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі, крім іншого, зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування
або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є: істотне порушення
вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості
злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав
для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК 1960 року.
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону
та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину, належного обґрунтування зазначеним доводам не наводить. Зокрема, у касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено порушень, яких допустилися суди при розгляді справи, які були б обов`язковою підставою для скасування оскаржених
судових рішень, з огляду на положення ст. 370 КПК 1960 року. Крім того, доводи засудженої про неправильне застосування кримінального закону зводяться
до її безпідставного засудження за ч. 5 ст. 191 КК. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує
про суворість призначеного покарання, чим до упускається суперечності. При цьому, зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 не вбачається, в чому саме полягає явна несправедливість призначеного їй покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року справа не витребовується, якщо зміст скарги не відповідає вимогам ст. 350 КПК 1960 року.
Зважаючи на вищенаведене та керуючись вимогами ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року ОСОБА_1 у витребуванні справи для перевірки у касаційному порядку слід відмовити.
Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню справи
при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 КПК, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову
у витребуванні справи.
Керуючись ст. 388 КПК 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у витребуванні справи для перевірки у касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Ю. Кишакевич