Постанова
Іменем України
23 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 524/4961/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/786/503/18
Провадження № 51 - 9772 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170090002686 від 21 липня 2015 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 125 ч. 1 КК України,
за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Савчука М.Є. та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від
13 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від
13 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, та виправдано на підставі
ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України за недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він
19 липня 2015 року приблизно о 20 годині на подвір`ї будинку за адресою: АДРЕСА_2, на ґрунті неприязних відносин умисно завдав удари кулаками рук ОСОБА_2 в область голови та по правому плечу, після чого штовхнув потерпілу на землю.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 771 від 07 серпня 2015 року
у потерпілої ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців на зовнішній поверхні нижньої третини правого плеча, на тильній поверхні лівої кисті у основи
1-го пальця та зовнішній поверхні правого колінного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2018 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Ворони І.А. та потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме положень статей 22, 23, 85, 86, 94, 370, 404, 419 КПК України, просить скасувати виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на те, що суд першої інстанції, дійшовши висновків про достовірність факту падіння потерпілої, від якого вона отримала легкі тілесні ушкодження, внаслідок активних дій ОСОБА_1, всупереч цим висновкам виправдав останнього. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів та не надав належної правової оцінки показанням потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Вважає, що в порушення вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд не надав відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на незаконність виправдувального вироку, оскільки вона отримала тілесні ушкодження саме від ОСОБА_1, який вдарив її по голові, в грудну клітку, а потім з силою кинув її на землю. Вважає, що суд безпідставно врахував показання малолітнього свідка ОСОБА_5, якого було допитано з порушенням ст. 226 КПК України, та свідка ОСОБА_6, яку не було залучено в якості свідка під час досудового розслідування. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив письмові докази обвинувачення, досліджені у судовому засіданні, та не прийняв рішення щодо їх допустимості чи недопустимості. Вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК України не надав відповіді на доводи апеляційних скарг її та прокурора про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Заперечень на касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_2 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала, що касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_2 є обґрунтованими, просила їх частково задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
У апеляційних скаргах прокурор у кримінальному провадженні Ворона І.А. та потерпіла ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просили скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 Прокурор просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватим за ст. 125 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді штрафу. Потерпіла ОСОБА_2 також зазначала про безпідставне врахування судом першої інстанції показань малолітнього свідка ОСОБА_5, оскільки його допит проведено з порушенням вимог процесуального закону, та свідка ОСОБА_6, яка проживає з ОСОБА_1 і є зацікавленою особою.
Зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції у мотивувальні частині зазначив про те, що дослідженими у судовому засіданні доказами достовірно підтверджується факт падіння потерпілої, внаслідок якого вона отримала легкі тілесні ушкодження, та поштовх зі сторони обвинуваченого ОСОБА_1 Разом з тим, суд дійшов висновку, що доказів, які б без сумніву доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, стороною обвинувачення не надано, а тому пред`явлене обвинувачення не доведено у судовому засіданні.
Саме з наявністю такої суперечності висновків апелянти пов`язували доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, однак суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на такі доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілої ОСОБА_2 та не зазначив підстав, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Доводи потерпілої ОСОБА_2 про безпідставне врахування показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції також залишені поза увагою.
Крім того, відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Принципбезпосередності дослідження показань, речей і документів є однією із загальних засад кримінального провадження. Зміст цього принципу розкрито в ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 ч. 1 КПК України).
Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ст. 94 ч. 1 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ст. 23 ч. 2 та ст. 86 КПК України, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених КПК України (4651-17) , а отже судове рішення відповідно до ст. 370 КПК України не може бути визнано законним і обґрунтованим та згідно зі
ст. 412 ч. 1 КПК України підлягає скасуванню.
У апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просив дослідити окремі письмові докази та повторно допитати потерпілу ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Як убачається із журналу судового засідання від 22 березня 2018 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, прокурор у кримінальному провадженні Рибачук Г.А. підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з доповненнями, у тому числі в частині заявленого клопотання в порядку, передбаченому ст. 404 ч. 3 КПК України. Необхідність повторного допиту потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що показання зазначених осіб у вироку наведено неправильно.
Суд апеляційної інстанції дослідив письмові докази, а потерпіла ОСОБА_2, яка брала участь в апеляційному розгляді, надала відповідні пояснення. Разом з тим, апеляційний суд не вирішив клопотання прокурора в частині повторного допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, за клопотанням учасників судового провадження, апеляційним судом було призначено комплексну судово-медичну експертизу, висновок якої від 24 травня 2018 року № 79 було оголошено і дослідження у судовому засіданні від 05 вересня 2018 року.
У мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції зазначив, що даним висновком повністю спростовуються показання потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, хоча зазначені свідки судом апеляційної інстанції безпосередньо допитані не були.
Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_2 і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_2 - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК (4651-17) України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Савчука М.Є. та потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний