346/2266/17 Про неодноразове, повторне, таємне викрадення чужого майна та грошових коштів потерпілого, скоєне за попередньою змовою групою осіб з проникненням до житлового приміщення та приміщення магазина - 23.05.2019 Прийняття

за касаційними скаргами захисника Романчич М.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та захисника Ломничука Ю.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 квітня 2018 року засуджено:

- ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України;

- ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання про цивільний позов та речові докази у провадженні.

Вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 квітня 2018 року скасовано в частині призначеного засудженим покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким:

- ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі.

- ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі.

У решті вирок суду першої інстанції залишений без зміни.

Вироком міськрайонного суду, який скасовано в частині призначеного покарання апеляційним судом, засуджений також ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

ОСОБА_1, визнаний винуватим у тому, що він 8 листопада 2016 року, приблизно о 4 год. 30 хв., шляхом зриву навісного замка, проник до будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно та грошові кошти потерпілого ОСОБА_4, спричинивши останньому майнову шкоду на загальну суму 43126,50 грн.

В ніч з 4 на 5 січня 2017 року, ОСОБА_3 за попередньою змовою ОСОБА_1, зламавши двері, проникли до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3 " по АДРЕСА_4, звідки таємно, а ОСОБА_1 ще й повторно, викрали майно та грошові кошти, які належать потерпілому ОСОБА_5, завдавши останньому майнову шкоду на загальну суму 78630 грн.

В ніч з 7 на 8 лютого 2017 року, ОСОБА_3 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, зірвали навісний замок, проникли до теплової котельні, що знаходиться в м. Коломия по вул. Заньковецької, звідки таємно, а ОСОБА_3 ще й повторно, викрали майно, яке належить ТОВ "Західтеплоком", чим спричинили вказаному товариству майнову шкоду на загальну суму 91537,50 грн.

Також, в ніч з 16 лютого на 17 лютого 2017 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2, шляхом проламу дверей, проникли до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3 " по АДРЕСА_4, звідки повторно, таємно викрали майно, яке належить потерпілому ОСОБА_5, спричинивши останньому майнову шкоду на загальну суму 11150 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Ломничук Ю.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить змінити вирок апеляційного суду, пом`якшити призначене його підзахисному покарання. Зазначає, що скасовуючи вирок, апеляційний суд необґрунтовано взяв до уваги висновок органу пробації про неможливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства. Стверджує, що призначене судом першої інстанції покарання є достатнім для того, щоб підзахисний усвідомив характер вчиненого ним суспільно небезпечного діяння і став на шлях виправлення. Повідомляє, що його підзахисний вину визнав, щиро розкаявся, працює, відшкодував заподіяну шкоду. Повідомляє, що до вчинення злочинів ОСОБА_2 підштовхнуло скрутне матеріальне становище. Вважає, що апеляційним судом призначено покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

Захисник Романчич М.В. в інтересах ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Просить застосувати ст. 75 КК України та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що апеляційним судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при врахуванні досудової доповіді про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе виключно за умов відбування реальної міри покарання. Вказане, на думку захисника, суперечить вимогам ст. ст. 65, 67 КК України, а призначене апеляційним судом покарання, є занадто суворим. Вказує, що підзахисний вину визнав, щиро розкаявся, відшкодував заподіяну шкоду, потерпілі просили його суворо не карати. Повідомляє, що ОСОБА_1 після вироку був призваний на військову службу, під час якої зарекомендував себе з позитивної сторони та був звільнений за станом здоров`я.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг захисників засуджених.

Засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали доводи, викладені у касаційних скаргах захисників, просили звільнити їх від призначеного покарання з випробуванням, застосувати ст. 75 КК України.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні всіх епізодів інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація їх дій у касаційних скаргах не оспорюються.

Що стосується доводів захисників про суворість призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Місцевий суд, постановляючи вирок, не звернув уваги на точні положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначених питань має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у рішенні.

Звільняючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особи винних дають підстави для висновку про можливість їх виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції погодився із видом покарання, яке обрано судом першої інстанції, разом з тим вказав, що застосування ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам засуджених.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційний суд врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого тяжкого злочину, обставини вчинення та кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особи винних, які в силу ст. 89 КК України не судимі, вину визнали, щиро розкаялися. Враховано, також що ОСОБА_2 заподіяну шкоду не відшкодував.

Правильно, відповідно до вимог ст. 314 -1 КПК України (4651-17) , апеляційний суд взяв до уваги і досудові доповіді, згідно з якими ОСОБА_2 не становить високої небезпеки для суспільства, застосування позбавлення або обмеження волі можливе, а виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства може становити небезпеку для суспільства, в тому числі для окремих осіб.

З урахуванням конкретних обставин справи та даних про особи винних, серед яких й ті, про які йдеться в касаційних скаргах, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в межах апеляції прокурора та своїх повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 лише в умовах ізоляції від суспільства.

На думку суду, призначене апеляційним судом мінімальне покарання, передбачене санкцією статті обвинувачення, є законним, справедливим, необхідним і достатнім, воно сприятиме перевихованню ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та попередженню вчинення ними нових злочинів.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420, 374 КПК України і підстави вважати його невмотивованим, відсутні.

Доводи касаційних скарг і матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування вироку апеляційного суду, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.