Постанова
Іменем України
23 травня 2019 року
м. Київ
справа № 553/1739/17
провадження № 51-9579км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Матієк Т.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Ковальчука О.С.,
в режимі відеоконференції
захисника Мусіяки В.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої
ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня
2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170030000644 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше
не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 05 грудня
2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 15 травня
2017 року приблизно о 23:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем спільного проживання із ОСОБА_2 на
АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно нанесла один удар ножем в ліву частину грудної клітини ОСОБА_2, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини з ушкодженням серця та лівої долі легені, від якого останній помер на місці події.
Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2018 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі засуджена порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і її особі через суворість і просить призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Засуджена стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив їй занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про її особу, що в сукупності давало суду, на її думку, підстави застосувати ст. 69 КК України при призначенні покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженої не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу засудженої, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженої не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації її дій у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в касаційній скарзі засудженої не оспорюються.
Доводи засудженої щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке їй призначено без застосування положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно із ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим
та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.
Так, під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженій та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та призначення покарання ОСОБА_1 без застосування ст. 69 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжкого злочину, дані про особу винної, зокрема, яка раніше не судима, має постійне місце роботи, посередню характеристику за місцем проживання та місцем утримання в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)", стан її здоров`я, позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні. Також врахував обставини, що пом`якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. При цьому судом враховано конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб вчиненого, поведінку засудженої після скоєння злочину.
Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд обґрунтовано призначив засудженій ОСОБА_1 покарання в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_1 покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України.
Таким чином, підстав для пом`якшення засудженій ОСОБА_1 покарання та застосування вимог ст. 69 КК України при визначенні покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України у касаційній скарзі не міститься, розглядом кримінального провадження не встановлено.
Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України є законним та обґрунтованим.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, касаційну скаргу засудженої має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду -
без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
постановив:
Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Марчук Т.В. Матієк О.П. Могильний