333/5307/17 Про відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - 23.05.2019 Прийняття

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Запоріжжі, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 8 липня 2005 року за ч. 1 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі, звільненого 27 липня 2016 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 7 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Строк покарання ухвалено рахувати з 26 серпня 2017 року.

Запобіжний захід - тримання під вартою - залишений до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання про речові докази у провадженні.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 26 серпня 2017 року, приблизно о 18 год., по проспекту Соборному, 6-Г, в м. Запоріжжі, наніс ОСОБА_2 удар кулаком в око, тим самим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та повторно відкрито викрав його мобільний телефон з чохлом, загальною вартістю 2100 грн.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 7 листопада 2018 року вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито.

Запобіжний захід скасовано, ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду.

Вирішено питання про речові докази у провадженні.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Повідомляє про істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що у справі наявні докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_1, а тому апеляційний суд неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність. Наголошує, що апеляційний суд, скасовуючи обвинувальний вирок та закриваючи кримінальне провадження, порушив вимоги ст. ст. 22, 23, 94, 95 КПК України, оскільки не дослідив безпосередньо зібрані у провадженні докази, та дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи викладені у касаційній скарзі, просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

При цьому підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Припис ч. 4 ст. 95 КПК України зобов`язує суд обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку в апеляційному порядку не дотримався.

Як убачається із матеріалів провадження та звукозапису судового засідання, захисник засудженого у судовому засіданні апеляційного суду заявив клопотання про часткове дослідження доказів апеляційним судом, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України.

В задоволенні вказаного клопотання було відмовлено із роз`ясненням, що це лише незгода сторони захисту з висновками суду, а апеляційний суд повторно докази не досліджує, якщо не було порушень при їх дослідженні в суді першої інстанції.

Однак, апеляційний суд переглядаючи оскаржуваний вирок, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, не підтверджується доказами, які були досліджені судом першої інстанції, тим самим допустив суперечності у своєму рішенні.

Як убачається з матеріалів провадження апеляційний суд потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 безпосередньо в судовому засіданні не допитував, однак дав їх показанням, наданим суду першої інстанції, іншу оцінку, зазначив при цьому, що у вироку суд не усунув суперечностей, не зробив аналіз, оцінку і співвідношення доводів сторони захисту із доказами наявними в матеріалах провадження.

Більше того, як убачається зі звукозапису судового засідання, апеляційний суд безпосередньо не досліджував і процесуальні докази у провадженні.

Скасовуючи вирок щодо ОСОБА_1, апеляційний суд не спростував належно установлених місцевим судом фактичних обставин справи та доказів, якими у вироку обґрунтовано його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не дослідивши безпосередньо докази у провадженні, дійшов передчасного висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1

Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що перешкодило апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому воно на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Оскільки ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню в зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, то доводи прокурора про незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки наявні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1, належить перевірити при новому розгляді справи судом апеляційної інстанції,

Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх, безпосередньо дослідити необхідні докази, у сукупності проаналізувати їх і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.