Постанова
Іменем України
21 травня 2019 року
м. Київ
судова справа № 485/1716/17
провадження № 51-10092км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Шевченко О. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150310000327, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника Шубіної Л. І . на вирок Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави в особі міської лікарні швидкої медичної допомоги 58 224,18 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 45 889,02 грн та 100 000 грн у рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно, а також у рахунок відшкодування середнього заробітку за період втрати працездатності ОСОБА_3 з 22 вересня по 31 грудня 2017 року 10 529,07 грн, а з 01 січня 2018 року по 22 вересня 2019 року - по 3 723 грн щомісячно.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат на сторонній догляд із 22 вересня по 31 грудня 2017 року 10 529,07 грн, а з 01 січня 2018 року по 22 вересня 2019 року - по 3 723 грн щомісячно.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07 червня 2017 року о 03:00, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "Volkswagen Transporter 5" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) рухаючись по прямій насипній автодорозі сполученням Новопетрівка - Калинівка - Гуляй-Городок у напрямку с. Калинівка Снігурівського району Миколаївської області, на смузі свого руху помітив яму, яку вирішив об`їхати, і в порушення вимог пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху при виконанні маневру, перед зміною напрямку руху не переконався в тому, що він буде безпечним, при виборі швидкості руху транспортного засобу не врахував дорожньої обстановки та дорожніх умов, які мали місце на вказаній ділянці шляху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, виїхав праворуч по ходу свого руху за межі проїзної частини дороги, де зіткнувся з ґрунтовим насипом. Унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому-вивиху 4-5 шийних хребців із пошкодженням спинного мозку, яке ускладнилося розвитком тетраплегії (паралічем рук та ніг).
22 листопада 2018 року Миколаївський апеляційний суд задовольнив частково апеляційну скаргу представника потерпілого, скасував вирок районного суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного додаткового покарання, звільнення від відбування покарання та заходів забезпечення кримінального провадження й ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 286 КК України на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Суд постановив обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_1 із моменту приведення вироку до виконання, а строк додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання. Автомобіль "Volkswagen Transporter 5" постановлено залишити під арештом. У решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник Шубіна Л. І., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що апеляційний суд при призначенні покарання не повною мірою врахував дані про особу засудженого, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має двох малолітніх дітей, офіційно працює, частково відшкодував потерпілому витрати на лікування, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Призначене основне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та додаткове покарання на строк 3 роки, на думку захисника, є невиправдано суворим. Вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання у виді позбавлення волі. Крім того, захисник зазначає, що апеляційний суд при ухвалені вироку порушив вимоги статей 408, 409 КПК України.
На касаційну скаргу захисника Шубіної Л. І. представник потерпілого ОСОБА_3 - Арбатський О. В. подав заперечення, в якому, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а вирок Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор вважала, що доводи захисника в касаційній скарзі є безпідставними, а судове рішення - законним та обґрунтованим.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржуються.
Доводи захисника, наведені ним у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_1 через суворість колегія суддів вважає безпідставними.
Так, мотивуючи своє рішення щодо справедливості виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують і обтяжують його покарання, а також дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працює, частково відшкодував потерпілому витрати на лікування, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, які пом`якшують покарання засудженому, суд визнав щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, що його обтяжує, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Також отримали належну оцінку суду в сукупності з вищезазначеними обставинами кримінального провадження дані, що містяться в досудовій доповіді, наданій Снігурівським районним відділом уповноваженого органу з питань пробації.
На підставі цих даних у їх сукупності, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік і звільнив останнього від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, дійшовши висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без відбування покарання.
Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_1 покарання, а також обґрунтованість рішення про застосування ст. 75 КК України, взяв до уваги обставини, враховані районним судом.
Разом із цим, апеляційний суд дійшов висновку, що при призначенні покарання з можливістю виправлення та перевиховання винного без його відбування поза увагою суду першої інстанції, по суті, залишилося те, що ОСОБА_1 скоїв злочин унаслідок особистої злочинної недбалості, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в силу грубих порушень Правил дорожнього руху, в результаті чого потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень у вигляді перелому-вивиху 4-5 шийних хребців із пошкодженням спинного мозку, яке ускладнилося розвитком тетраплегії (паралічем рук та ніг).
На підставі наведених обставин у їх сукупності суд апеляційної інстанції, врахувавши мету покарання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без відбування покарання та збільшення строку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки.
На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом основне покарання без застосування положень ст. 75 КК України та збільшення строку додаткового покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим і сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередженню вчинення ним нових злочинів.
Також безпідставними є доводи в касаційній скарзі захисника про порушення апеляційним судом вимог статей 408, 409 КПК України при ухваленні вироку.
Відповідно до правил статей 404, 407 цього Кодексу апеляційний суд переглядає вирок місцевого суду в межах апеляційної скарги і за наслідками розгляду має право скасувати його повністю або частково та ухвалити новий вирок, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 цього Кодексу.
Водночас згідно із законодавчими положеннями вирок суду першої інстанції може бути скасовано й ухвалено новий лише за наявності перелічених у ч. 1 ст. 420 КПК України правових підстав і в тій частині, де йдеться про погіршення становища обвинуваченого, зокрема у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення засудженого від відбування покарання. У випадку пом`якшення призначеного покарання та інших змін вироку місцевого суду, що не тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 408 КПК, постановляє ухвалу.
При перегляді вироку щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою представника потерпілого Арбатського В. О. та ухваленні свого вироку апеляційний суд дотримався зазначених вимог, оскільки своїм рішенням погіршив становище засудженого. Вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,
у матеріалах провадження не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Шубіної Л. І. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
С. С. Слинько Н. В. Білик В. В. Щепоткіна