Постанова
Іменем України
21 травня 2019 року
м. Київ
судова справа № 653/3043/15-к
провадження № 51-10395км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Наставного В. В., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Шевченко О. О.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230140001391, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - Волвенка О. І. на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 21 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 135 КК України - на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 286 КК України - на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Прийняте рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 березня 2014 року близько 23:00, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "Fiat Tipo", (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Петровського зі сторони просп. Миру в напрямку вул. Воровського в м. Генічеську Херсонської області, в порушення вимог пунктів 2.9 "а", 13.1, 13.3, Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін і при наближенні велосипеда під керуванням ОСОБА_3, який рухався у смузі свого руху вздовж проїзної частини назустріч йому, завчасно не зайняв положення в межах своєї смуги, яке б забезпечувало безконтактний роз`їзд із бічним інтервалом, допустив зіткнення між цими транспортними засобами, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Крім того, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що вищевказаними протиправними діями поставив ОСОБА_3 у небезпечний для життя стан, не надав останньому допомоги, не викликав швидкої медичної допомоги та зник із місця пригоди, тим самим завідомо залишив без допомоги останнього, який унаслідок отримання тілесних ушкоджень перебував у безпорадному стані.
18 вересня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і постановив у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначив покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 вказаного Кодексу суд звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України у зв`язку із закінченням строків давності й закрив кримінальне провадження в цій частині. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник Волвенко О. І., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду, застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Захисник вважає, що апеляційний суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням повною мірою не врахував усіх обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого та безпідставно ухвалив свій вирок, яким призначив покарання, явно несправедливе через суворість.
У заяві потерпілий ОСОБА_3 підтримав касаційну скаргу захисника Волвенка О. І . та просив застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги захисника, просив змінити вирок апеляційного суду та звільнити його від відбування покарання з випробуванням; прокурор вважала, що доводи захисника в касаційній скарзі є безпідставними.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржуються.
Доводи захисника, наведені ним у касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_1 через суворість колегія суддів вважає безпідставними.
Так, мотивуючи своє рішення щодо справедливості виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених злочинів, обставину, що пом`якшує його покарання, - щире каяття та обтяжуючу обставину - вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння, а також дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відшкодував матеріальну шкоду потерпілому, просив у нього вибачення. Також суд узяв до уваги те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується постановами Генічеського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2013 року та від 10 березня 2014 року.
На підставі цих даних у їх сукупності, суд першої інстанції призначив покарання у виді позбавлення волі, визначене санкціями частин статей інкримінованих ОСОБА_1 та звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, дійшовши висновку про можливість його виправлення та перевиховання без відбування покарання.
Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_1 покарання, а також обґрунтованість рішення про застосування ст. 75 КК України, взяв до уваги обставини, які були враховані районним судом.
Разом із цим, апеляційний суд дійшов висновку, що при призначенні покарання з можливістю виправлення та перевиховання винного без його відбування поза увагою суду першої інстанції, по суті, залишилося те, що ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди потерпілому в повному обсязі не відшкодував, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, однак висновків для себе не зробив, натомість знову вчинив грубе порушення Правил дорожнього руху, а саме керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило тяжкі наслідки.
При цьому, апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_1 не визнав обставину, яка його обтяжує, - вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння, оскільки зазначена обставина увійшла, як кваліфікуюча ознака в об`єктивну сторону складу злочину пред`явленого йому органом досудового слідства обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України.
На підставі наведених обставин у їх сукупності суд апеляційної інстанції, врахувавши мету покарання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без відбування покарання та призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
З урахуванням зазначених даних, тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин вчинення протиправних діянь колегія суддів вважає призначене ОСОБА_1 покарання у зазначеному виді й розмірі справедливим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При цьому підстав вважати покарання, призначене засудженому, несправедливим через суворість, підстав для його пом`якшення чи застосування положень ст. 75 вказаного Кодексу та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,
у матеріалах провадження не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Волвенка О. І. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
С. С. Слинько В. В. Наставний В. В. Щепоткіна