239/763/15-к Про визнання особи невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 КК, та виправдання у зв'язку з недоведеністю його винуватості - 21.05.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Анищенка А.О., який приймав участь під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22015050000000359, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, та його виправдано у зв`язку з недоведеністю винуватості.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 обвинувачувався органом досудового розслідування у вчиненні придбання, зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволуза таких обставин.

Порушуючи Постанову Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 року (2471-12) , "Положення про дозвільну систему", затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (576-92-п) та "Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї і вибухових речовин", затверджену Наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року (z0637-98) , які забороняють знаходження у власності громадян вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин, без відповідного дозволу, ОСОБА_1 наприкінці липня 2015 року, перебуваючи за місцем свого проживання ( АДРЕСА_3 ), не маючи відповідного дозволу, діючи умисно, з метою незаконного зберігання, придбав у бійців ДУК "Правий сектор" та інших невстановлених осіб бойові припаси, а саме реактивні протитанкові гранати, реактивний піхотний вогнемет, оборонну ручну осколкову гранату, підривач, тощо.

Такі бойові припаси, зброю та вибухові речовини бійці ДУК "Правий сектор" та інші невстановлені особи з відома ОСОБА_1 залишили в гаражі та будинку за місцем проживання останнього.

Після цього, ОСОБА_1 умисно, незаконно зберігав вищевказану вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові речовини за місцем свого проживання.

22 серпня 2015 року у період з 07:30 до 13:00, під час проведення обшуку ( АДРЕСА_3 ), співробітниками ГВ БКОЗ Управління СБУ в Донецькій області у ОСОБА_1 виявлено та вилучено бойові припаси, які ОСОБА_1 умисно, незаконно зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 18 квітня 2018 року залишив без зміни виправдувальний вирок Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Такі вимоги прокурор обґрунтовує тим, що апеляційний суд в ухвалі не навів мотиви щодо досліджених протоколів слідчих експериментів та обшуку, встановлено відсутність зацікавленості понятих у результатах обшуку, які, на думку прокурора, доводять обізнаність ОСОБА_1 про зберігання в його будинку та гаражі вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речових, що розвантажили ДУК "Правий сектор".

Крім того, прокурор вказує на те, що апеляційний суд порушив принцип безпосередності доказів, оскільки запозичив показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та навів їх у рішенні, але відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження аудіозаписів допитів свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.

Суд першої інстанції, допитавши ОСОБА_1, свідків та дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, встановив, що докази, якими орган досудового розслідування обґрунтував пред`явлене останньому обвинувачення за частиною 1 статті 263 КК, отримані без дотримання вимог процесуального закону та не доводять його винуватість, а також під час судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом його винуватість.

За таких підстав, ОСОБА_1 визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, у зв`язку з недоведеністю його винуватості.

Апеляційний суд, дослідивши письмові докази та відеозаписи слідчих експериментів, погодився з висновками суду першої інстанції та залишив незмінним вирок районного суду.

Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог процесуального закону під час апеляційного розгляду.

Відповідно до вимог частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як убачається з апеляційної скарги, прокурор в порядку статті 404 КПК просив дослідити протоколи обшуку, проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_2, висновки балістичних експертиз та вибухо-технічної експертизи, вирок районного суду, а також показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 з вказівкою на дослідження шляхом прослуховування аудіозапису судового засідання.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, прокурор вказував на те, що суд першої інстанції не дослідив відеозаписи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_2, а також вважав неправильно оціненими показання свідків у кримінальному провадженні, протоколу обшуку та експертних досліджень.

Як убачається з технічного запису перебігу судового засідання, в суді апеляційної інстанції прокурор продублював клопотання про дослідження доказів, яке наведене у апеляційній скарзі.

Задовольняючи частково клопотання прокурора про дослідження доказів, суд апеляційної інстанції ухвалив дослідити письмові докази, на які посилався прокурор. Разом з цим відмовив у дослідженні аудіозаписів допиту свідків. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що прослуховування аудіозаписів допиту свідків порушуватиме принцип безпосередності доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону. Прокурор про допит свідків апеляційним судом не заявляв.

Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 23 КПК).

Крім того, апеляційний суд, залишаючи незмінним вирок районного суду, навів вичерпні мотиви прийнятого ним рішення, у тому числі з посиланням на докази, які були дослідженні судом першої інстанції та не заперечувалися сторонами обвинувачення і захисту.

Незгода прокурора з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції незмінним, а тому він по-новому (інакше) не тлумачив доказів, оцінених у суді першої інстанції.

Що стосується посилання у касаційній скарзі прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони касаційним судом не розглядаються, оскільки прокурор не зазначив доводів на обґрунтування зазначеної ним підстави.

Таким чином, ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який приймав участь під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.