740/447/18 Про повторне, таємне викрадення чужих речей, скоєне з проникненням до приміщення - 21.05.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 4 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017271180000111, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Сонячний Хабарівського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі статті 71 КК до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 8 серпня 2017 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців 1 день.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено у виді тримання під вартою.

Термін відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з 19 грудня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

З 21-ї години 23 вересня 2017 року з 21-ї години по 2-гу годину 24 вересня 2017 року ОСОБА_1 проник в господарське приміщення на АДРЕСА_2, звідки повторно викрав речі, належні ОСОБА_3 на загальну суму 3583,33 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 4 вересня 2018 року вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі захисник, вказуючи на незаконність судових рішень, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного у зв`язку з відсутністю достатніх доказів доведеності його винуватості та вичерпання можливостей їх отримання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, посилаючись на недопустимість і неналежність всіх доказів, отриманих у вказаному кримінальному провадженні, зазначає, що відомості в ЄРДР було внесено 9 жовтня 2017 року, а потерпіла ОСОБА_3 звернулась із заявою про злочин тільки 2 листопада 2017 року, і тільки із цього дня розпочались слідчі дії, а 3 листопада 2017 року слідчим було проведено майже всі слідчі дії з приводу вказаного злочину.

При цьому, розкриваючи недопустимість доказів у кримінальному провадженні, захисник зазначає, що в протоколі огляду місця події від 3 листопада 2017 року не вказано місця його проведення, неправильно зазначено по батькові потерпілої, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що перешкодило суду в подальшому прийняти суду обґрунтоване та законне рішення.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, зазначив, що ОСОБА_3 звернулася до Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області 24 вересня 2017 року, однак відомостей у порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) внесено до ЄРДР не було. Після перевірки обставин, зазначених у заяві, що внесена у Журнал єдиного обліку заяв та повідомлень, досудове слідство розпочато Ніжинською місцевою прокуратурою за рапортом прокурора про виявлення ознак злочину. Такі дії прокурора передбачено статтею 214 КПК.

Недоліки у протоколі огляду місця події, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, було усунуто під час судового розгляду: вказано місце проведення такого огляду; виправлено неправильно зазначене у протоколі по батькові потерпілої шляхом встановлення особи потерпілої та з огляду на показання під час судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У касаційній скарзі захисник, вказуючи на незаконність судових рішень, зазначає, що відсутність достатніх доказів доведеності винуватості його підзахисного та відсутність можливості її доведення є підставою для закриття кримінального провадження.

Однак колегія суддів не погоджується з позицією захисника з огляду на таке.

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1, поклав в його основу показання потерпілої ОСОБА_3, яка підтвердила факт пропажі речей, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили, що в кінці вересня 2017 року в нічний час ОСОБА_1 звертався до них з проханням залишити речі, мав при собі велику сумку та якусь деталь від автомобіля, однак вони відмовили йому в збереженні речей. Такі речі відповідно до заяви потерпілої, що міститься в матеріалах кримінального провадження, є тими самими речами, які було у неї викрадено.

Свідок ОСОБА_6 показав, що був понятим під час слідчої дії, яка проводилась у дворі поліції, де свідок ОСОБА_7 демонтував роликові ковзани та автомобільний поріг і вказав, що ці предмети йому приніс ОСОБА_1 та просив їх продати оскільки його "закривають" і він сам не може цього зробити.

Такі отримані судом дані також підтверджено письмовими доказами, а саме заявою потерпілої ОСОБА_3 від 2 листопада 2017 року, з якої вбачається, що з приміщення сараю розташованого біля будинку АДРЕСА_2, викрадено запчастини до автомобіля та інше майно, чим завдано останній матеріальної шкоди.

З протоколу огляду місця події від 2 листопада 2017 року та фототаблиці до нього зафіксовано огляд місця вчинення крадіжки. У протокол огляду місця події від 3 листопада 2017 року та фототаблиці до нього зафіксовано, що ОСОБА_7 добровільно видав металевий поріг до кузова легкового автомобіля, який відповідно до протоколу огляду речей від 3 листопада 2017 року впізнала потерпіла.

Тобто, установивши в порядку статті 91 КПК обставини, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, з урахуванням доводів засудженого та наведенням мотивів на їх спростування, суд дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК.

Посилання захисника на недопустимість протоколу огляду місця події є неспроможними, оскільки помилка при написанні по батькові потерпілої, а саме замість " ОСОБА_3 ", зазначено " ОСОБА_3 ", була усунута під час судового розгляду.

Крім того, захисник вказує, що відомості про вчинення злочину було внесено до ЄРДР лише 9 жовтня 2017 року, хоча заяву про вчинення злочину подано потерпілою лише 2 листопада 2017 року, тобто всупереч вимогам кримінального процесуального закону все слідство розпочато без заяви про злочин, а тому всі докази повинні бути визнані судом недопустимими.

Однак захисник попри свої твердження зазначає, що всі слідчі дії було проведено після отримання органами досудового розслідування заяви про злочин, а саме 3 листопада 2017 року.

Як убачається з матеріалів провадження, та на чому зробив акцент безпосередньо суд апеляційної інстанції, такі доводи захисника спростовуються рапортом від 24 вересня 2017 року про надходження зі служби "102" заяви від ОСОБА_3, адресованої начальнику Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області, в якій остання просить встановити місцезнаходження викрадених у неї речей з приміщення сараю, розташованого на території її домогосподарства.

При цьому відомості до ЄРДР було внесено 9 жовтня 2017 року після перевірки прокурором матеріалів Журналу єдиного обліку заяв та повідомлень Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області (а.п.35,36).

Таким чином, доводи захисника про порушення строків щодо внесення відомостей до ЄРДР і проведення досудового розслідування за відсутності заяви від потерпілої є неспроможними.

Крім того, такі ж доводи було перевірено під час апеляційного розгляду, де суд дійшов аналогічного висновку, і з таким висновком щодо безпідставності доводів захисника погоджується й колегія суддів.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, у тому числі й тим, на які він посилається у касаційній скарзі, та обґрунтовано залишив їх без задоволення.

Таким чином, колегія суддів не встановила жодних порушень вимог матеріального та процесуального права, що б вказували на незаконність або необґрунтованість судових рішень. З огляду на наведене суд обґрунтовано зазначив, що доводи в апеляційній скарзі захисника є неспроможними з огляду на їх детальну та повну оцінку судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК.

Отже, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 4 вересня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.