602/354/16-к Про умисне заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило його смерть - 16.05.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Русина А.С. та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210130000013, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 13 січня 2016 року о 23.00 год, будучи в стані алкогольного сп`яніння, у будинку АДРЕСА_1, діючи з умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_3 удари кулаком в обличчя та ногою в життєво-важливий орган - голову, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть.

За апеляцією прокурора Апеляційним судом Тернопільської області вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 23 травня 2018 року. Цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах, доводи яких є аналогічні, захисник та потерпіла ставлять питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначають, що апеляційний суд при скасуванні вироку місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, належним чином не мотивував свій висновок про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі. Окрім того, зазначають, що апеляційний суд, при ухваленні нового вироку, не врахував обставини, що пом`якшують засудженому покарання, дані про його особу, а також думку потерпілої про призначення йому покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі та призначив суворе покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Русин А.С. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подані скарги.

Прокурор Гошовська Ю.М. вважала касаційні скарги необґрунтованими та просила їх залишити без задоволення.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2ст. 121 КК України, в поданих касаційних скаргах не оспорюється.

Що стосується доводів касаційних скарг про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, судом 2-ї інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких. Також апеляційним судом узято до уваги тяжкі наслідки кримінального правопорушення у виді смерті потерпілого. Окрім того, враховано, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп`яніння, що визнано обставиною, яка обтяжує покарання.

При цьому суд установив наявність достатніх підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 69 КК України, відповідно до якої за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Урахувавши обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, повне відшкодування завданих потерпілій моральних та матеріальних збитків, часткове відшкодування збитків, пов`язаних із лікуванням потерпілого від кримінального правопорушення, і визнавши їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 положення ч. 1 ст. 69 КК України, мотивувавши належним чином своє рішення та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Отже, покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг захисника та потерпілої не вбачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника Русина А. ОСОБА_4 . та потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.