409/1465/16-к Про одержання від підзахисного неправомірної вигоди для впливу на суддю міського суду за прийняття нею рішення як особою, уповноваженої на виконання функцій держави, та тимчасового виконувача обов'язків прокурора за забезпечення ним невжиття прокуратурою заходів до оскарження в апеляційному порядку вироку суду, у тому числі шляхом впливу на прийняття рішення - 16.05.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000042 від 17 лютого 2016 року, щодо ОСОБА_2 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 квітня 2018 року.

Зміст судових рішень і встановлені обставини

Вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня

2016 року затверджено угоду про визнання винуватості від 15 березня 2016 року, яку укладено у кримінальному провадженні № 52016000000000042 між начальником другого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченком М.С. та обвинуваченим ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи захисником обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи умисно, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 6 000 доларів США для впливу на суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області за прийняття нею рішення як особою, уповноваженої на виконання функцій держави, та тимчасового виконувача обов`язків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області за забезпечення ним невжиття прокуратурою заходів до оскарження в апеляційному порядку вироку суду, у тому числі шляхом впливу на прийняття рішення прокурором у кримінальному провадженні.

Згідно з формулюванням обвинувачення визнаного судом доведеним, суддя Сєвєродонецького міського суду після одержання за попередніми домовленостями частини неправомірної вигоди, 23 жовтня 2015 року ухвалила обвинувальний вирок щодо ОСОБА_4 за ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 2 КК України та ОСОБА_3 за

ст. 307 ч. 2 КК України, призначивши їм покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області 02 квітня 2018 року зазначений вирок суду першої інстанції на підставі угоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 змінено, виключено із мотивувальної частини вироку вказівку про "тимчасово виконуючого обов`язки прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні", замінивши на вказівку про "іншу особу-1, матеріали щодо якої розслідуються в окремому провадженні", та вказівку про "суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особу, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні", замінивши на вказівку про "іншу особу-2, матеріали щодо якої розслідуються в окремому провадженні". У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що оскаржене рішення апеляційного суду прийнято з порушенням принципу презумпції невинуватості, оскільки у кримінальному провадженні лише вона має статус судді і зміна вироку щодо ОСОБА_2 не дає їй можливість довести свою невинуватість. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 439 ч. 2 КПК України не виконав вказівки касаційного суду, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року. Указує на те, що апеляційний розгляд здійснено за відсутності прокурора. Зазначає, що у порушення вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не взяв до уваги і не надав належної відповіді на доводи її апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у затвердженні угоди та незаконність вироку на підставі угоди.

Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

ОСОБА_1 у судовому засіданні висловила доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просила її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Доводи ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, порушення презумпції невинуватості та невиконання вказівок суду касаційної інстанції, які викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року, є обґрунтованими. Конституцією України (254к/96-ВР) встановлені права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62).

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

До того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому відповідні державні органи повинні поводитися з нею як невинуватою особою (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аллене де Рібемон проти Франції").

Презумпція невинуватості буде порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону. Чи порушує твердження посадової особи про винність обвинуваченого принцип презумпції невинуватості, має бути з`ясовано в контексті тих фактичних обставин, у яких цей висновок було зроблено (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі "Грабчук проти України").

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 серед іншого зазначала про неповноту судового розгляду при перевірці судом першої інстанції угоди на відповідність вимогам КПК України (4651-17) , порушення принципу презумпції невинуватості та порушення прав, свобод та інтересів інших осіб.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року, якою скасовано ухвалу Апеляційного суду Луганської області 08 вересня 2016 року і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зазначено, що суд першої інстанції у вироку щодо ОСОБА_2 встановив факт одержання неправомірної вигоди суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області, яка 23 жовтня 2015 року ухвалила вирок щодо ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 Касаційний суд в ухвалі від 27 червня 2017 року зауважив, що зазначені відомості навіть за відсутності прізвища судді дають змогу ідентифікувати її особу, адже відповідно до ст. 2 ч. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262-IV усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню.

У цій же ухвалі суд касаційної інстанції також зазначив, що висновки, викладені у вироку щодо ОСОБА_2, по суті є констатацією винуватості судді у вчиненні суспільно небезпечних діянь, хоча стосовно неї судовий розгляд не проводився. Така преюдиція щодо винуватості судді не лише утворює колізію з нормами КПК України (4651-17) щодо меж судового розгляду та вільної оцінки доказів, а й суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Змінивши вирокБілокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня

2016 року щодо ОСОБА_2 шляхом виключення з мотивувальної частини вказівки про посаду ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині ухвали навів ті самі обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, у тому числі щодо ухвалення обвинувального вироку від 23 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Тобто, у порушення вимог ст. 439 ч. 2 КПК України суд апеляційної інстанції не виконав вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, та, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив суперечності у своїх висновках щодо порушення принципу презумпції невинуватості.

Крім того, у порушення вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційних скарг про те, що умови угоди порушують права, свободи та інтереси інших осіб, суперечать принципам верховенству права, законності, презумпції невинуватості та в ухвалі не зазначив підстав, з яких їх визнано необґрунтованими.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.