748/2651/15-к Про визнання особи невинуватим та виправдання за ст. 368 КК у зв'язку з недоведеністю скоєння обвинуваченим цього злочину - 16.05.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260020000084, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м . Києва, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) в редакції Закону від 18 квітня 2013 року № 221-VII (221-18) .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Чернігівський районний суд Чернігівської області вироком від 20 березня 2017 року визнав невинуватим ОСОБА_1 і виправдав за ч. 4 ст. 368 КК у редакції Закону від 18 квітня 2013 року№ 221-VII у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим цього злочину.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 18 травня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 - без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи заступником начальника відділу Держземагентства у Ріпкинському районі Чернігівської області, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, за обставин, детально викладених у вироку, у квітні 2013 року від директора приватного підприємства (далі - ПП) "Ріпки-Кадастр" ОСОБА_2 вимагав та 29 квітня, 30 травня, 27 червня, 03 липня 2013 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті на вул. Святомиколаївській, 35 у смт Ріпки, отримав неправомірну вигоду в розмірі 1300, 1450, 6200, 2400 грн відповідноза перевірку та погодження технічної землевпорядної документації.

Крім того, ОСОБА_1, діючи повторно, в червні 2013 року через директора ПП "Ріпки-Кадастр" ОСОБА_2 вимагав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США за надання останньому висновку про погодження проекту землеустрою та супутніх документів щодо відведення земельних ділянок у його власність. Для реалізації цієї домовленості 03 липня 2013 року приблизно о 13 год. 35 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в салоні автомобіля "Subaru Legacy", тимчасовий реєстраційний номер НОМЕР_1, навпроти приміщення відділу Держземагентства у Ріпкинському районі на вул. Святомиколаївській, 35 у смт Ріпки, одержав від ОСОБА_3 . 3000 доларів США, які мав передати ОСОБА_1, однак був викритий співробітниками міліції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Вважає, що суд не дав належної оцінки доказам у справі, безпідставно визнав недопустимими докази, зібрані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у цьому кримінальному провадженні (дані протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю з додатками на жорстких дисках, висновків відповідних експертиз тощо), оскільки ухвали слідчих суддів апеляційного суду, на підставі яких було проведено ці НСРД, були долучені прокурором під час судового розгляду, а також не врахував ряду інших доказів, зокрема, даних протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_1, проведеного 03 липня 2013 року, у ході якого, серед іншого, було виявлено та вилучено передані останньому ОСОБА_2 2400 грн як предмет неправомірної вигоди. На думку прокурора, ці дані повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_2, результатами проведених НСРД та доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишивши його апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни, не дав відповідей на всі доводи, наведені в цій скарзі, не спростував їх. Ухвалу апеляційного суду вважає такою, що не відповідає вимогами статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Лисак О. М. зазначає про необхідність залишення цієї скарги без задоволення, а оскарженої ухвали апеляційного суду - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу, виправданий та його захисник заперечували проти її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1954 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведено. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції дослідив зібрані у справі докази з додержанням вимог ст. 23 КПК при цьому, навів у вироку відповідні обґрунтування та дійшов, зокрема, правильного висновку про проведення НСРД у цьому провадженні з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15 (провадження № 13-37кс18), колегія суддів погоджується з висновками про недопустимість усіх доказів, зібраних під час проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні (даних протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю з додатками на жорстких дисках, висновків відповідних експертиз тощо).

Показання допитаних у судовому засіданні свідків указують на те, що всю інформацію стосовно вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди було отримано виключно зі слів ОСОБА_2, який мав підстави для його обмови, а тому обґрунтовано були визнані такими, що не підтверджують винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

Передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 1300, 1450, 6200, 2400 грн, про яку вказував ОСОБА_2, у рамках цього кримінального провадження належним чином зафіксовано не було.

Відповідно до висновку експерта на грошових коштах, виявлених та вилучених під час проведення 03 липня 2013 року обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_1, а саме 2400 грн купюрами по 100 грн, люмінування, відмінного від фону, не виявлено.

Передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США не відбулося.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сукупність належних і допустимих доказів у цьому кримінальному провадженні є недостатньою для доведення, що інкриміновані злочини було вчинено ОСОБА_1, та обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок.

Апеляційний суд переглянув вирок щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора і постановив мотивовану ухвалу, якою залишив його скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. При цьому доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, зокрема ті, на які він посилається в касаційній скарзі, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який мотивовано їх спростував.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке було би підставою для зміни чи скасування оскарженої ухвали апеляційного суду, у справі не встановлено.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.