Постанова
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 202/333/16-к
Провадження № 51 - 5343 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бражника М.В.,
прокурора Цигана Ю.В.,
засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,
його захисника адвоката Бабаніної М.П. в режимі відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040660001986 від 26 листопада
2015 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 121 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Бабаніної М.П. на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від
26 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від
11 травня 2017 року щодо ОСОБА_1
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня
2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 27 листопада
2015 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тривання під вартою.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 27 листопада 2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
25 листопада 2015 року приблизно о 15 годині за місцем свого мешкання в приміщенні будинку АДРЕСА_2 в ході конфлікту на побутовому ґрунті зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 завдав йому не менше трьох ударів руками в область голови та не менше двох ударів правою ногою в область тулуба, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від який потерпілий помер. Смерть ОСОБА_2 настала від тупої травми черева з крововиливом у м`які тканини передньої черевної стінки, розривами капсули та паренхіми печінки і крововиливом в черевну порожнину, яка ускладнилась крововтратою.
Після цього, ОСОБА_1, проводячи реанімаційні заходи, а саме непрямий масаж серця, заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді одного розриву всіх шарів серця на правому шлуночку, крововиливу в серцеву сорочку, переломів ребер та крововиливу в м`які тканини грудної клітки.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Бабаніної М.П. та прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бабаніна М.П., діючи в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляду у суді першої інстанції. Указує на те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 достатньо не врахував всіх обставин, які пом`якшують покарання, а саме: повне визнання вини, щире каяття, та дані про особу
ОСОБА_1, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, позитивно характеризується за місцем проживання, працевлаштований, раніше не судимий. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув зазначених порушень, а також належним чином не мотивував своє рішення, не навів вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 доповненнях до касаційної скарги захисник Бабаніна М .П . та засуджений ОСОБА_1 указують на те, що під час кримінального провадження в суді першої інстанції було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки допит основного свідка відбувся без участі захисника. Також зазначають про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 303, 304 КПК України, оскільки ОСОБА_1 не було вручено копії постанови про закриття кримінального провадження від 05 травня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Бабаніної М.П. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Бабаніна М.П. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 121 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного ОСОБА_1 покарання з огляду на наступне.
При призначені покарання ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 2 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наслідки, що настали, дані про особу ОСОБА_1 Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав повне визнання вини та надання допомоги ОСОБА_2 безпосередньо після вчинення злочину, а обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 121 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами, у тому числі обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника
Бабаніної М.П., перевірив викладені у них доводи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, суворість призначеного покарання, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав вважати його несправедливим внаслідок суворості колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів, викладених у доповненнях до касаційної скарги захисника Бабаніної М.П ., то вони є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 не є обов`язковою.
Підготовче судове засідання від 22 січня 2016 року за відповідною заявою ОСОБА_1 проведено без участі захисника.
Як убачається із журналу судового засідання від 26 січня 2016 року та аудіозапису, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_1 . також клопотав про розгляд кримінального провадження без захисника. Допит свідка ОСОБА_5 здійснено судом з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. ОСОБА_1, як обвинувачений, реалізував своє право задавати питання зазначеному свідку.
18 лютого 2016 року за клопотанням ОСОБА_1 йому було призначено захисника Бабаніну М.П., яка здійснювала і здійснює захист його прав та законних інтересів.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи захисту про проведення досудового розслідування з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, заподіяння працівниками поліції ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, обґрунтовано послався на постанову слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУПН в Дніпропетровській області від 05 травня 2017 року про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, та відповідь КЗ "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Зазначені документи апеляційним судом були досліджені в судовому засіданні від 11 травня 2017 року та долучені до матеріалів кримінального провадження. Щодо вручення копії постанови про закриття кримінального провадження від 05 травня 2017 року ОСОБА_1, то зазначене судове рішення прийнято в іншому окремому кримінальному провадженні за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, і виконання статей 303, 304 КПК України можливе саме в межах цього провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Бабаніної М.П. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Бабаніної М.П. - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний