159/2416/17 Про умисне вбивство - 16.05.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Наконечного В.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030110001066 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано виним у тому, що він 10 травня 2017 року, приблизно о 08:00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в приміщенні кухні житлового будинку АДРЕСА_1, під час спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_2, в ході раптово виниклої між ними сварки, умисно штовхнув потерпілого в груди, від чого він впав на підлогу, після цього наніс потерпілому не менше двох ударів дерев`яною лавкою по голові, спричинивши легкі тілесні ушкодження, в подальшому, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою заподіяння смерті ОСОБА_2, наніс один сконцентрований удар ножем господарсько-побутового признання у верхню праву ділянку спини, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_2, від якого останній помер.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11 липня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на упередженість досудового розслідування, що виразилось у небажанні встановити об`єктивну істину у кримінальному провадженні. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ряд версій про можливу причетність до вбивства ОСОБА_2 інших осіб проігноровані як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду. Крім того, захисник оспорює наявність моральної шкоди, наголошуючи про надуманість доводів цивільного позову потерпілого у цій частині.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано в ст. 409 КПК України та ст. 410 КПК України, просить доказам у кримінальному провадженні дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Проте під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Такий висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, суд першої інстанції зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема на підставі показань самого засудженого, потерпілого, свідків, а також даних, що містяться у протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження.

Так, судом було перевірено та відповідно надано оцінку можливій версії щодо причетності до вбивства третьої особи. Із показань свідка ОСОБА_3 випливає, що в кухні на столі у ОСОБА_1 було багато брудного посуду, який останній ніколи не мив, а також враховуючи, що сам ОСОБА_1 висловлювався про характер відвідування його будинку не інакше, як "прохідний двір", то наявність на вказаному посуді відбитків пальців невстановлених осіб цілком логічний, та безумовно не може вказувати на наявність в приміщенні під час вбивства іншої особи з огляду на сукупність інших доказів. У судовому засіданні, на підставі показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, судом ретельно проаналізовано та перевірено таку версію сторони захисту, та спростовано з детальним обґрунтуванням викладених мотивів.

Посилання у касаційній скарзі захисником на той факт, що у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 фізично нездатний заподіяти значної сили удару ножем, в ході судового розгляду спростовані наступними доказами. Так, механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 встановлено із показань самого засудженого, що він надав в ході проведення слідчого експерименту від 12 травня 2017 року, та підтвердив в ході судового розгляду. ОСОБА_1 зазначив, що від третього удару чи то об голову, чи то об підлогу, вказана дерев`яна лавка розламалась, а отже нанесення тілесних ушкоджень дерев`яною лавкою потребує фізичних зусиль.

Аналіз зібраних доказів підтверджують спроможність ОСОБА_1 заподіяти удару ножем із необхідною силою для заподіяння тілесних ушкоджень, які були виявлені на трупі загиблого ОСОБА_2, а також узгоджується із висновком судово-медичної експертизи трупа № 90 (а. п. 92 т. 1). Таку спроможність також підтверджують і показання свідка ОСОБА_3, яка вказувала, що у стані алкогольного сп`яніння засуджений виявляв схильність до жорстокості, одного разу безпричинно та сильно її побив, та наголосила, що коли ОСОБА_1 перебуває під дією алкоголю, вона до нього не заходить, побоюючись за своє життя.

Крім того, на підставі висновку судово-медичної експертизи, було спростовано версію сторони захисту, що ОСОБА_2 прийшов до засудженого вже з ножем в спині, оскільки із колото-різаним пораненням такого характеру загиблий не зберігав здатності до активних дій.

Також відхилено версію щодо обов`язковості пошкодження рук в ході нанесення потерпілому удару ножем, що на думку захисника виключає вчинення злочину саме ОСОБА_1 Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 125 від 12 травня 2017 року в ході огляду ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не виявлено. Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт категорично ствердив, що нанесення ножового поранення, за обставин викладених у обвинувальному акті, не мало обов`язково привести до поранення руки особи, яка його завдала.

Всі ці докази у їх сукупності, нівелюють доводи захисника щодо непричетності ОСОБА_1 до інкримінованого йому злочину, та правильно оцінені судом, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

Що стосується доводів захисника про відсутність мотиву у засудженого на заподіяння умисного вбивства, такі доводи спростовуються наступними висновками суду. Так, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України, судом зазначено, що між учасниками події, які перебували у стані сильного алкогольного сп`яніння, виникла суперечка через гроші, але дії ОСОБА_1 були зумовлені саме нанесення йому удару, на який він відповів. Тобто, у даному випадку мотив заподіяння смерті, з урахуванням стану ОСОБА_1 та ОСОБА_2, міг виникнути спонтанно в ході конфлікту, що узгоджується із здобутими доказами у кримінальному провадженні.

Таким чином зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

Так, місцевим судом об`єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.

У вироку суду у повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, які досліджені та оцінені із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК Україникваліфіковано судом правильно.

З огляду на викладене, доводи захисника про неповноту, упередженість, а також однобічність судового розгляду, є непереконливими та повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи щодо відсутності у даному випадку факту спричинення моральної шкоди.

Виходячи зі змісту ст. 128 КПК Українипотерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України (4651-17) , і при цьому застосовуються норми ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Зокрема, як убачається з вироку, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, місцевий суд виходив із доведеності винуватості ОСОБА_1 Підставами для відшкодування спричиненої моральної шкоди судом правильно взято до уваги, що діями засудженого потерпілому було заподіяно сильних душевних страждань у зв`язку із втратою батька, які супроводжувались нервозністю, пригніченістю, фіксованістю на негативних переживаннях, напругою, та рядом інших психоемоційних змін у житті потерпілого. Тобто, суд дійшов беззаперечного висновку, що заподіяна моральна шкода є очевидною.

Таким чином, рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 та стягнення моральної шкоди із засудженого узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого.

З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції, і підстав вважати його необґрунтованим не встановлено.

Доводи захисника, про безпідставне стягнення із засудженого моральної шкоди, враховуючи відсутність будь-якого догляду і погане ставлення до загиблого з боку його рідного сина, є неспроможними та не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України (4651-17) дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, які є тотожними доводам касаційної скарги, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Наконечного В.Г. - без задоволення.