Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 617/638/18
Провадження № 51 - 9747 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бражника М.В.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220250000205 від 28 липня 2017 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гнилиця Великобурлуцького району Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 125 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 березня
2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 липня 2017 року приблизно о 17 годині 30 хвилин біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, під час сварки умисно завдав ОСОБА_2 два удари кулаком лівої руки та два удари кулаком правої руки по голові, а також один удар правою ногою в ділянку стегна лівої ноги, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а висновки суду ґрунтуються на суперечливих показаннях потерпілого та свідків. Указує на недопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи від 08 серпня 2017 року № 84-ВБ/17 через наявні у ньому суперечності. Вважає, що судом першої інстанції допущено порушення ст. 352 КПК України під час допиту потерпілого ОСОБА_2, оскільки свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 могли чути його показання. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, належним чином не мотивував свого рішення та не навів вичерпних відповідей щодо необґрунтованості апеляційної скарги.
Заперечень на касаційну скаргузасудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень суд обґрунтовано послався на: показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень його сусідом ОСОБА_1; показання свідків ОСОБА_3 та
ОСОБА_4, які були очевидцями побиття потерпілого ОСОБА_1, про обставини події, саме ОСОБА_3 викликала поліцію та швидку медичну допомогу; дані, які містяться у протоколах слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 від 10 серпня 2017 року, в ході якого вони на місці продемонстрували як ОСОБА_1 завдав ударів ОСОБА_2
Суд першої інстанції також безпосередньо дослідив, перевірив на предмет допустимості та обґрунтовано послався на висновок судово-медичної експертизи від 08 серпня 2017 року № 84-ВБ/17 про кількість, локалізацію і механізм виникнення наявних у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, та висновок судово-медичної експертизи від 16 серпня
2017 року, згідно з яким показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка
ОСОБА_3, надані ними під час слідчого експерименту, не суперечать наявним судово-медичним даним по локалізації та механізму виникнення наявних у
ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Доводи засудженого про недопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи від 08 серпня 2017 року № 84-ВБ/17 були предметом перевірки судом апеляційної інстанції. Як правильно зазначив апеляційний суд у тексті зазначеного висновку має місце очевидна описка, що не може бути підставою для визнання його недопустимим доказом.
Не відповідають матеріалам кримінального провадження і доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 352 КПК України.
Із аудіозапису судового засідання від 01 грудня 2017 року убачається, що перед допитом потерпілого ОСОБА_2 на вимогу судді свідки ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 видалилися із зали судових засідань. Допит потерпілого та зазначених свідків судом першої інстанції був проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 125 ч. 1 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи, у тому числі про недопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи від 08 серпня 2017 року та порушення вимог ст. 352 КПК України, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та скасування судових рішень щодо нього не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Вирок Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 березня
2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний