Постанова
іменем України
18 квітня 2019 р.
м. Київ
справа № 448/1173/15-к
провадження № 51-8217км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Ємця О. П.,
суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,
секретаря судового засідання Гапона В. О.,
за участю:
прокурора Рибачук Г. А.,
захисника ( в режимі відеоконференції) ПікиМ.Є
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Піки М.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 03 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150230000598, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Річки Жовківського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городоцького районного суду Львівської області від 03 січня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 06 вересня 2013 року о 22.00 год., керуючи автомобілем "ЗАЗ -110308", рухаючись автодорогою сполученням Львів-Шегині у напрямку м. Мостиська, на 46 км.+ 150 м. вказаної автодороги у Мостиському районі Львівської області, в порушення вимог п. п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, не вжив заходів до своєчасного екстреного гальмування свого автомобіля з моменту об'єктивної можливості виявити пішохода на смузі руху свого автомобіля, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду про доведеність винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, а судовий розгляд проведено неповно та однобічно. Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення у оцінці висновку судово-автотехнічної експертизи № 4330 як доказу та всупереч вимогам ст. 94 КПК України, не надав оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності. Не погоджується із висновками інших автотехнічних експертиз, які суд поклав в основу обвинувального вироку та вважає, що вони не відповідають вимогам ст. 101 КПК України. Вважає, що аварійну ситуацію створив потерпілий, порушивши Правила дорожнього руху, а в діях ОСОБА_2 відсутній причинний зв'язок між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху і наслідками, що настали. Зазначає, що апеляційний суд, у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, безпідставно відмовив у задоволені клопотання про дослідження висновків експертів № 1/628, 1/661 та судово-автотехнічної експертизи № 4330 й додаткової комісійної судово - автотехнічної експертизи № 3317. Окрім того, на думку сторони захисту, апеляційний суд при залишенні його апеляційної скарги без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував та не дав відповіді на всі доводи, які були викладені ним у його апеляційній скарзі, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Піка М.Є. підтримав подану скаргу.
Прокурор Рибачук Г. А. вважала, що касаційна скарга є необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
Як убачається з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Доводи касаційної скарги сторони захисту про необґрунтованість засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, аналогічні доводам, які наводились в судах першої та апеляційної інстанцій, були ретельно перевірені цими судами та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження. З висновками судів нижчих ланок погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху, за обставин викладених у вироку, внаслідок чого потерпіломуОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав належну оцінку.
Зокрема, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості засудженого в порушенні Правил дорожнього руху України, суд послався на дані протоколу огляду місця події та схеми до нього, де встановлено факт наїзду автомобіля "ЗАЗ -110308" під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3, про що також свідчать характер та локалізація технічних пошкоджень на транспортному засобі.
Із даних, що містяться у висновках судової автотехнічної експертизи № 1/628 від 24.07.2014 року, додаткової та комісійної автотехнічної експертизи № 1/661 від 31.07.2015 року та № 3317 від 23.09.2015 року вбачається, що в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України і знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Експертні дослідження були проведені за встановленою КПК (4651-17) України процедурою, зміст висновку відповідає статтям 101,102 вказаного Кодексу. Крім того, у судовому засіданні експерт Ребуха Л.І. повністю підтримав свої висновки, а тому зазначений доказ обґрунтовано визнано належним і допустимим. Із огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати зазначений доказ недопустимим у контексті вимог ст. 87 КПК України.
Також суд, відповідно до вимог процесуального закону, дослідивши в судовому засіданні висновок судово-автотехнічної експертизи № 4330, не поклав його в основу вироку, навівши при цьому обґрунтовані мотиви свого рішення.
Висновок суду про те, що порушення ОСОБА_2 вимог п. п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 5 листопада 2015 року № 5-218кс15.
Усупереч твердженням у поданій касаційній скарзі місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм оцінку в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з'ясував передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення проти безпеки руху.
Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, касаційна скарга не містить.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_2 обґрунтовано отримало юридично-правову оцінку за ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначене засудженому покарання є справедливим, відповідає його меті та загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.
Доводи захисника про незаконність засудження ОСОБА_2 були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, які викладені в апеляційній скарзі, суд належним чином розглянув і, визнавши їх неспроможними, відмовив у задоволенні заявлених стороною захисту вимог, навівши переконливе обґрунтування прийнятого рішення.
Усупереч доводам сторони захисту при здійсненні кримінального провадження апеляційний суд не порушив загальних засад, закріплених у ст. 7 КПК України, а з огляду на положення ст. 404 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції не був зобов'язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази.
Повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
Зміст оспорюваної ухвали відповідає статтям 370, 419 КПК України, а процедура перегляду не суперечить статтям 2, 7 цього Кодексу.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, на підставах, зазначених у касаційній скарзі, під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено.
Тому подану касаційну скаргу захисника Піки М.Є. слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
у х в а л и в:
Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 03 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Піки М.Є. - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
С у д д і:
О. П. Ємець С. І. Кравченко Н. В. Білик