Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Ситников О.Ф., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до виконання певних дій, -

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо спрямування його скарги на розгляд тій посадовій особі, дії якої оскаржуються та бездіяльності щодо ненадання відповіді на скаргу від 04.08.2011 р., зобов'язання надати відповідь на вказану скаргу.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась прокуратура Автономної Республіки Крим, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про протиправність дій та бездіяльності прокурора Роздольненського району при розгляді заяви про злочин ОСОБА_2 підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

У п. 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 (v006p710-01) зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) , оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

З матеріалів справи вбачається, що скарга ОСОБА_1, адресована прокурору Автономної Республіки Крим Моліцькому С.В., стосується перевірки заяви про вчинення злочину ОСОБА_2 в порядку ст. 97 КПК України.

За змістом ст. 1 КПК України 1960 року порядок провадження у кримінальних справах регламентується цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 цього ж Кодексу нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Прокурор зобов'язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили. Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокурор здійснює незалежно від будь-яких органів і посадових осіб, підкоряючись тільки законові і керуючись вказівками Генерального прокурора України. Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Статтею 236 КПК України 1960 року передбачено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду

В рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп (v019p710-11) зазначено, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України). Положення КПК України (4651-17) регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права.

За статтею 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані: приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (частина перша); не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю (частина друга); вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування у зв'язку з такими заявами і повідомленнями (частини 3, 4, 5).

Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Отже, компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені і підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Проте, вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, коли справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до виконання певних дій закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .