Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Ліпський Д.В., Ситников О.Ф.,

секретар судового засідання - Шаманська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р. та за заявою прокуратури Одеської області, яка приєдналась до касаційної скарги на ці самі судові рішення, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У травні 2011 року ВАТ "Одеський коровай", яке згідно редакції Статуту від 01.10.2012 р. перейменовано у ПАТ "Одеський коровай", звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимог УПФУ в Малиновському районі м. Одеси про сплату боргу № Ю-7237 від 03.12.2010 р. в розмірі 631705,27 грн. та № Ю-7237 від 04.02.2011 р. в розмірі 1063423,66 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 р., яка залишена без змін, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ВАТ "Одеський коровай" перебуває на обліку в УПФУ в Малиновському районі м. Одеси як платник страхових внесків.

03.12.2010 р. УПФУ в Малинському районі м. Одеси прийнято вимогу про сплату позивачем боргу № Ю-7237 в розмірі 631705,27 грн. та 04.02.2011 р. - вимогу про сплату боргу № Ю-7237 в розмірі 1063423,66 грн.

Визначена відповідачем сума заборгованості пов'язана із сплатою ВАТ "Одеський коровай" у березні та квітні 2009 року страхових внесків через АКБ "Одеса-Банк".

Так, у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку платіжні доручення позивача № 21 від 23.03.2009 р. на суму 142760 грн. та № 25 від 09.04.2009 р. на суму 920663,67 грн. були прийняті до виконання, але суми страхових внесків не були перераховані на банківські рахунки органів Пенсійного фонду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем обов'язок щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виконано, зокрема, подано в банківську установу платіжні доручення на суму переказу в межах достатнього залишку коштів на розрахунковому рахунку для проведення такого переказу, а не перерахування коштів на рахунок Пенсійного фонду відбулося з вини банку у зв'язку з відсутністю коштів на його кореспондентському рахунку.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 9 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду днем сплати страхових внесків вважається день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

За правилами частини 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка), а тому оскаржувані вимоги відповідача відповідають вимогам закону.

В ході розгляду справи судами встановлено, що платіжні доручення позивача банком не виконані, страхові внески на рахунок органу Пенсійного фонду перераховані не були.

Посилання судів в обгрунтування рішення про задоволення позовних вимог на положення Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) та "Про систему оподаткування" (1251-12) не можна визнати обгрунтованими, оскільки відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

В свою чергу, за правилами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Також безпідставними є посилання судів на рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2009 р., оскільки цим рішенням встановлено невиконання банком зобов'язань перед Товариством, однак факту сплати позивачем страхових внесків на рахунок органу Пенсійного фонду цим рішенням не встановлено.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права. що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .