1-11/10 Про умисне вбивство - 10.04.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні заяву захисника Гнатюк Г.І. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд на підставі пункту 2 частини 1 статті 445 КПК Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) (далі - КПК (4651-17) ) вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25 травня 2010 року та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 7 грудня 2010 року щодо

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1.

Оскаржені рішення і рух справи

1. Апеляційний суд Черкаської області вироком від 25 травня 2010 року засудив ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 6, 9, 13 частини 2 статті 115, частини 4 статті 187, частини 2 статті 190, частини 2 статті 194, частини 3 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

2. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - ВСУ) ухвалою від 7 грудня 2010 року змінила вирок апеляційного суду, виключивши з обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на заподіяння ОСОБА_1 значної шкоди потерпілому ОСОБА_2 У решті вирок було залишено без зміни.

3. Захисник Гнатюк Г.І. в інтересах ОСОБА_1 подала до ВСУ заяву про перегляд зазначених судових рішень.

4. Відповідно до пунктів 1, 6 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, заяву передано для розгляду до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Суд) за правилами глави 33 КПК (4651-17) , що діяли до набрання чинності цим Законом.

5. Ухвалою Суду від 29 січня 2018 року за заявою відкрито провадження.

Доводи, викладені в заяві, та позиції учасників касаційного розгляду

6. Посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 445 КПК, захисник просить переглянути справу з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК (4651-17) , а саме статті 45 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 (1001-05) року), що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, скасувати вищезазначені рішення та направити справу на новий розгляд до відповідного суду першої інстанції.

7. Захисник стверджує, що 7 грудня 2010 року ВСУ розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 без участі його захисника попри вимогу статті 45 КПК 1960 року, яка передбачає обов'язкову участь захисника у справі, якщо санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення.

8. Як на приклади відмінного застосування цієї ж норми права захисник посилається на ряд рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в яких цю норму було застосовано при касаційному розгляді справи щодо особи, засудженої за особливо тяжкий злочин, а саме:

- на ухвали ВССУ від 13 квітня -[1], 1 червня -[2], 6 липня 2017 року -[3] у справі № 127/8421/16-к,

- на ухвалу ВССУ від 12 жовтня 2017 року про відмову в задоволенні касаційної скарги прокурора, прийняту на засіданні в присутності захисника, участь якого є обов'язковою в справі №275/720/15-к. -[4]

9. Під час касаційного розгляду Суд за клопотанням захисника долучив до матеріалів провадження копію постанови ВСУ від 23 жовтня 2017 року у провадженні № 5-131кс15 -[5], додану до інших рішень, наданих для порівняння.

10. На обґрунтування того, що норма статті 45 КПК 1960 року застосовується до касаційного розгляду, захисник посилається на ряд рішень Європейського суду з прав людини, у яких проведення касаційного розгляду без участі захисника, участь якого є обов'язковою за законом, визнано порушенням статті 6 Конвенції.

11. Крім того, захисник указує на порушення під час розслідування справи статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме на те, що ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 було піддано катуванню працівниками міліції з метою отримання доказів винуватості засудженого. За твердженнями захисника, за скаргами про катування не було проведено ефективного розслідування, а викривальні показання ОСОБА_3 були покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1

12. Під час касаційного розгляду засуджений підтримав заяву свого захисника.

13. Прокурор заперечив проти задоволення заяви, посилаючись на те, що заяву подано з пропуском встановленого законом строку, рішення касаційної інстанції, постановлені за правилами КПК 2012 (4651-17) року не можуть порівнюватися з рішеннями, які приймалися за КПК 1960 (1001-05) року, а також на те, що підстава для перегляду, передбачена пунктом 2 частини 1 статті 445 КПК, може застосовуватися лише до рішень суду касаційної інстанції, постановлених не раніше 28 березня 2015 року, коли зміни до КПК (4651-17) , що передбачали таку підставу, набули чинності.

Мотиви Суду

14. Згідно зі статтею 444 КПК Суд переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно на підставах і в порядку, які встановлено цим Кодексом.

15. Для розгляду питання, що порушує захисник у заяві, Суд має порівняти висновки суду касаційної інстанції про застосування норми права, передбаченої КПК (4651-17) , в оскарженому рішенні з висновками про застосування тієї самої норми права у рішеннях, наданих для порівняння.

16. Однак у цьому кримінальному провадженні Суд позбавлений повноважень переглянути оскаржуване рішення суду касаційної інстанції від 7 грудня 2010 року на підставі, передбаченій пунктом 2 частини 1 статті 445 КПК у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) (далі - Закон № 192-VIII (192-19) ) та дати свій висновок щодо порушеного у заяві питання з огляду на таке.

17. Відповідно до загальновизнаного принципу права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в частині 1 статті 58 Конституції України, відповідно до якої дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) ).

18. Водночас Конституція України (254к/96-ВР) у статті 58 допускає зворотну дію законів у часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

19. Формою реалізації частини 1 статті 58 Конституції України є положення частини 1 статті 5 КПК, яка регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення. На відміну від кримінального (матеріального) закону, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливими для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.

20. Законом № 192-VIII (192-19) , який набрав чинності з 28 березня 2015 року, частину 1 статті 445 КПК України було доповнено пунктом 2, а отже, згаданий пункт за загальним правилом підлягає застосуванню з дати набрання чинності. Тобто на підставах, указаних у цьому пункті, можуть бути переглянуті ухвали суду касаційної інстанції, постановлені 28 березня 2015 року й пізніше.

21. Таке правозастосування узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

22. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і безпідставного засудження, а не задля нового розгляду справи. Перегляд не має використовуватись як прихована апеляція, і лише можлива наявність двох поглядів на суть справи не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу виправданий, лише коли він зумовлений обставинами суттєвого та непереборного характеру (див. справи "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Христов проти України").

23. Суд зауважує, що правовий висновок про те, що пункт 2 статті 445 КПК у редакції Закону № 192-VІІІ (192-19) підлягає застосуванню з дати набрання цим Законом чинності, й предметом перегляду ВСУ на зазначеній підставі можуть бути лише ухвали суду касаційної інстанції, постановлені 28 березня 2015 року і пізніше, має усталений характер та викладений у ряді постанов Верховного Суду України (№ 5-205кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-187кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-112кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-184кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-125кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-41кс15 від 10 грудня 2015 року, № 5-137кс15 від 21 квітня 2016 року, № 5-475кс(15)16 від 25 травня 2017 року). Цей висновок також було підтверджено рішенням Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 592/1964/14-к

24. Викладене вище є достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви захисника.

25. Разом із тим Суд вважає, що заява Гнатюк Г.І. не підлягає задоволенню також на іншій підставі.

26. Пункт 2 частини 1 статті 445 КПК передбачає, що підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

27. У цьому випадку захисник ставить питання про застосування процесуальної норми, що передбачає обов'язкову участь захисника під час розгляду справи в касаційній інстанції. Тобто йдеться про рішення касаційного суду 7 грудня 2010 року розглядати справу без участі захисника. Для порівняння захисник посилається на рішення, зазначені у пункті 8 вище.

28. Суд зазначає, що ВСУ ухвалив постанову від 23 жовтня 2017 року не як суд касаційної інстанції, а як суд, що діяв у порядку виключного провадження. Таким чином, ця постанова не може бути підставою для перегляду справи.

29. Ухвали від 13 квітня 2017 року, 1 червня 2017 року, 6 липня 2017 року, з яких дійсно можна зробити висновок, що участь захисника було визнано обов'язковою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ухвалені більш ніж за три місяця до подання заяви про перегляд.

30. Ухвалу ВССУ від 12 жовтня 2017 року, яка може розглядатися для порівняння, не може бути прийнято до уваги, оскільки з тексту ухвали не можна зробити висновок, чи відбувся розгляд справи за участі захисника тому, що він з'явився в судове засідання, або тому, що суд визнав його участь обов'язковою.

31. З огляду на викладене заява захисника Гнатюк Г.І. не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 453, 454, 455, 456 КПК (в редакції Закону від 2 лютого 2015 року № 192-VII), пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Верховний Суд

Відмовити у задоволенні заяви захисника Гнатюк Г.І. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25 травня 2010 року та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 7 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1.

головуючого	Бущенка А.П.,
суддів	Голубицького С.С., Григор євої І.В., Короля В.В., Лагнюка М.М., Макаровець А.М., Маринича В.К, Марчук Н.О., Огурецького В.П., Стефанів Н.С., Шевченко Т.В.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого захисника	Манацької І.А., Басюка С.В., ОСОБА_1, Гнатюк Г.І.,