738/543/21 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті виниклих неприязних відносин - 22.12.2021 Прийняття

іменем України22 грудня 2021 рокум. Київсправа № 738/543/21провадження № 51-4676км21Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:головуючого Ковтуновича М. І.,суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,за участю:секретаря судового засідання Лагоди І. О., прокурора Вараниці В. М.,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021275370000040, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Митрофанівка Новгородківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.

Вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він07 квітня 2021 року приблизно о 19:00, перебуваючи у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин із колишньою співмешканкою ОСОБА_2, умисно завдав останній одного удару кулаком в ділянку нижньої щелепи, чотирьох ударів кулаком в ділянку лівого плечового суглоба, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 07 липня 2021 року скасував вирок районного суду та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, указуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 липня 2021 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої доводи сторона обвинувачення мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши вимог Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII (2227-19) (далі - Закон № 2227-VIII (2227-19) ), Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (2229-19) (далі - Закон № 2229-VIII (2229-19) ) і правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19), дійшов необґрунтованого висновку про можливість закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Прокурор наголошує на тому, що ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством та він мав можливість захищатися від такого обвинувачення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Вараниця В. М. у судовому засіданні виклав доводи на підтримання касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, які визначено процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що висновки з приводу застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що, оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК, щодо колишньої співмешканки, тобто кримінальний проступок, пов`язаний із домашнім насильством, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо нього не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Також прокурор звертає увагу на те, що обставиною, яка обтяжує покарання, було визнано вчинення кримінального проступку стосовно особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних або близьких відносинах, тобто ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою і він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

Щодо вказаного питання об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19), згідно з якими кримінальним правопорушенням, пов`язаним із домашнім насильством, необхідно вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК (2341-14) як ознаки основного або кваліфікованого складу кримінального правопорушення. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, пов`язане із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Водночас згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Крім того, Законом № 2227-VІІІ (2227-19) доповнено ч. 1 ст. 67 КК пунктом 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження колишній співмешканці ОСОБА_2 . Зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення стосовно особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних або близьких відносинах.

Тобто ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного із домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою, та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої

ОСОБА_2 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції і що залишилося поза увагою суду.

Крім того, Чернігівський апеляційний суд взагалі не обґрунтував свого твердження про те, що вчинений ОСОБА_1 кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, не пов`язаний з домашнім насильством. Наведене свідчить про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 370 КПК.

Таким чином, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість постановленого судового рішення, що з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК (4651-17) , за наслідком чого ухвалити законне, обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.