640/9513/18 Про відкрите викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою двома особами із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого - 02.04.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220490001383, за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено свій, яким призначено ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що 02 квітня 2018 року близько 10.30 год., він, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, поблизу будинку № 177 у м. Харкові, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, шляхом нанесення ударів кулаками в голову ОСОБА_2 відкрито заволодів належними потерпілому грошовими коштами в сумі 208 900 грн., що завдало значної шкоди останньому та з місця події зник.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить змінити вирок апеляційного суду і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Обґрунтовуючи свої вимоги, наводить доводи щодо невідповідності призначеного йому апеляційним судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і вважає, що за наявних у справі даних про його особу, у суду є достатньо підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 також просить змінити вирок апеляційного суду, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Вказує, що засуджений визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, повністю відшкодував заподіяну потерпілому шкоду та неодноразово просив вибачення за скоєне. Вважає, що враховуючи зазначене, а також інші наявні у справі дані про особу засудженого, у суду є достатньо підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

Під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_2 та його представник - СавченкоТ.М. підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Захисник засудженого Ольховський М.М. під час касаційного розгляду також підтримав касаційні скарги та просив змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4, застосувавши положення ст. 75 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор висловив позицію про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг та вважав, що вирок апеляційного суду слід залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 186 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Статтею 75 КК України визначено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, рішення суду щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_4 та приймаючи рішення про звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні покарання ОСОБА_4 було враховано дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України вважається не судимим, позитивно характеризується, на спеціальних обліках не перебуває. При вирішенні питання призначення покарання судом визнано обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілому. Одночасно, всі наведені в своїй сукупності обставини, стали підставами для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд констатував, що вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, місцевий суд безпідставно застосував положення ст. 75 КК України і звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки при прийнятті такого рішення не врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про особу винного, а також наслідки, які настали в результаті вчинення злочину. Крім того, висновок про можливість застосування положень закону України про кримінальну відповідальність про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд першої інстанції у своєму рішенні взагалі не обґрунтував.

З висновками суду апеляційної інстанції щодо призначеного ОСОБА_4 покарання погоджується і суд касаційної інстанції, в зв'язку з чим, твердження в касаційних скаргах про наявність достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з огляду на наявні в справі дані про особу останнього, які до того ж були враховані судом при обранні виду та розміру передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України заходу примусу, колегія суддів вважає непереконливими.

Інших доводів, які б свідчили про явну несправедливість обраного засудженому ОСОБА_4 заходу примусу, у касаційних скаргах не наведено.

Покарання, призначене ОСОБА_4 судом апеляційної інстанції відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України та є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про порушення вимог ч. 4 ст. 67 КК України в зв'язку з визнанням апеляційним судом при вирішенні питання про неправильне застосування положень ст. 75 КК України обставинами, які обтяжують покарання ознак злочину, які є його кваліфікуючими ознаками, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються змістом вироку апеляційного суду, який такого рішення не приймав, а лише послався на них, описуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 злочину.

Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни оскаржуваного судового рішення у справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог засудженого та потерпілого слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4 - без задоволення.