748/480/18 Про таємне викрадення велосипеда, скоєне умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скоєне з проникненням на територію господарства - 28.03.2019 Прийняття

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), раніше судимого, останнього разу - 07 серпня 2007 року вироком Свердловського міськрайонного суду Луганської області за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 8 років, ухвалою Верховного Суду України від 09 лютого 2012 року остаточно визначено

покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, звільнений

08 листопада 2012 року умовно-достроково на строк покарання 1 рік 6 місяців

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на 3 місяці.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у період часу з

16 години 18 січня 2018 року по 06 годину 19 січня 2018 року, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, через паркан, проник на територію господарства № АДРЕСА_2, звідки таємно викрав велосипед марки "Україна" моделі "В-134", вартістю 700 грн., що належить потерпілій ОСОБА_2, чим спричинив останній матеріальну шкоду на зазначену суму.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2018 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість і просить пом'якшити призначене йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та того, що потерпіла не має до нього претензій, як матеріального, так і морального характеру. Також стверджує, що апеляційний суд при ухваленні вироку лише формально врахував обставини, що пом'якшують покарання та дані про його особу, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати

ст. 75 КК України при призначенні покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу засудженого не подавалися.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення скарги засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі засудженого не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Доводи засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке йому призначено без застосування положень ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим

та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та визначення покарання, яке

ОСОБА_1 має відбувати реально, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб скоєного.

Доводи засудженого про не врахування в повній мірі апеляційним судом при ухваленні вироку обставин, які пом'якшують покарання, позитивно характеризують його особу та конкретних обставин справи, обґрунтованими визнати не можна.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції при визначенні виду та розміру покарання врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно із положеннями ст. 12 КК України належить до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого зокрема, відсутність негативних характеристик за місцем проживання, те що він раніше притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності проте, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний тяжкий злочин, вчинив злочин у період іспитового строку, інкримінований злочин скоїв маючи не зняту та не погашену судимість, суд зважив на наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину.

Крім того, судом враховано висновки доповіді уповноваженого органу з питань пробації, з яких вбачається, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі не можливе та може призвести до вчинення ним повторного кримінального правопорушення. На підставі наведених даних апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання, яке він має відбувати реально без застосування положень ст. 75 КК України, однак у межах мінімального розміру, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені вище дані про особу винного, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України відсутні.

Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу засудженого має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду -

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.