729/985/17 Про умисне вбивство - 28.03.2019 Прийняття

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,уродженцяс. Ярославка Бобровицького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомПрилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 2 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з30 червня по 2 листопада 2017року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

ВирокомАпеляційного судуЧернігівської області від 21 лютого 2018рокувирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 2 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та призначено йому за ч. 1 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Строк відбування покарання засудженому ухвалено обчислювати з моментузатримання з 30 червня 2017 року.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин,установлених судом та детально викладених у вироку,ОСОБА_1 визнано виннимв умисному вбивстві ОСОБА_2 за таких обставин.

25 червня 2017 року приблизно о 18:00 ОСОБА_1 на території дачного господарства на АДРЕСА_2 яке належить ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, з метою вбивства умисно завдав ОСОБА_2п'яти ударів предметом типу швайка в праву верхню кінцівку та черевну ділянку, заподіявши йому тілесних ушкоджень у вигляді відкритих ран живота з ушкодженням шлунку та підшлункової залози, від яких потерпілий помер на місці події.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційнійскарзі засуджений ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, ставить вимогу про скасування вироку суду апеляційної інстанції та пом'якшення призначеного йому покарання з застосуванням положень статті 69 КК.

Вважає, що суд, призначаючи йому покарання, безпідставно не врахував пом'якшуючих покарання обставин, а саме щирого каяття, даних про його особу та стану здоров'я.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат

ОСОБА_3 підтримали подану засудженим касаційну скаргу та просили її задовольнити. Крім того, ОСОБА_1 звертав увагу Суду на неоднакову кількість завданих потерпілому ОСОБА_2ударів та знаряддя злочину, які були встановлені судом першої та апеляційної інстанції, що на його думку свідчить про фальсифікацію кримінального провадження.

Прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги засудженого, просила скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судівпершої та апеляційної інстанцій.

Як убачається з кримінального провадження, висновок місцевого суду продоведеністьвинуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину зробленоз додержанням ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.Місцевий суд з'ясуваввсі, передбачені ст. 91 КПК, обставини та зіставив зібрані докази в їх взаємозв'язку.

Відповідно до встановленої судом сукупності фактів, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, діяння ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК.

Доводи ОСОБА_1 в суді касаційної інстанції про фальсифікацію матеріалів справиє непереконливими.

Апеляційний розгляд згідно з ч. 1 ст. 405 КПК здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК (4651-17) .

Вирок суду апеляційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 420 КПК повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Згідно приписів ст. 370 КПК вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ст. 404 КПК).

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 407 і ч. 1 ст. 421 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок, зокрема з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (частини 1, 2 ст. 409 КПК), а також неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання (п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК).

За статтею ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке, хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

При перегляді вироку щодо ОСОБА_1 апеляційний суд дотримався зазначених вимог.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого та потерпілої, яка оскаржувала вирок у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та неправильною кваліфікацією дій засудженого, дійшов висновку, що доводи, викладені в її апеляційній скарзі підлягають задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного

ОСОБА_1 покарання - скасуванню.Своє рішення цей суд обґрунтував тим, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, не дотримався вимог кримінального закону.

Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети (ст. 50 КК) визначається не лише його суворістю, а й справедливістю. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

У цьому кримінальному провадженні при виборі ОСОБА_1 заходу примусу суд першої інстанції порушив наведені законодавчі приписи, оскільки не дав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який належить до категорії особливо тяжкого злочину, не в достатній мірі зважив суд і на конкретні обставини вчинення злочину та його підвищену суспільну небезпеку.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування вироку суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання і постановив новий вирок, яким призначив винуватому покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції. Саме такі вид і міру покарання ОСОБА_1 апеляційний суд визнав необхідними і достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вважати призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через його суворість, колегія суддів підстав не має.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст. 374, 420 КПК та закріпленими у ст.7КПК загальними засадами кримінального провадження вирок повинен містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми виний мотивів кримінального правопорушення, а також безпосередньо досліджені під час судового розгляду докази на підтвердження встановлених обставин. У силу приписів статей 23, 95 цього Кодексусуд може обґрунтовувати свої висновки лише доказами та показаннями, які він безпосередньо дослідив під час судового засідання.

Апеляційний суд при перегляді вироку щодо ОСОБА_1 наведених вимог кримінального процесуального закону не дотримався і обґрунтовуючи своє рішення про призначення засудженому більш суворого покарання безпідставно послався в мотивувальній частині вироку на вчинення ним злочину з помсти та його планування.

Так, у своєму вироку апеляційний суд виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним судом першої інстанції, з відображенням тих фактичних обставин справи, які було встановлено під час судового провадження.

Однак усупереч статті 374 КПК у новому вироку суд, при призначенні покарання, зробив свій висновок щодо мотивів вчинення ОСОБА_1 злочину.

Крім того, прокурор, виступаючи з промовою в суді апеляційної інстанції і частково підтримавши апеляційну скаргу потерпілої, зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу в межах пред'явлено ОСОБА_1 обвинувачення і встановив, що тілесні ушкодження він завдав потерпілому безпричинно, суд не встановив мотивів вчинення злочину і таких мотивів не пояснив ОСОБА_1 ні в суді першої, ні апеляційної інстанції.

Тобто суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що ОСОБА_1 вчинив злочин з помсти та заздалегідь до нього готувався, оцінив докази у справі без їх безпосереднього дослідження інакше, ніж місцевий суд, а тому посилання суду при призначені покарання на вчинення злочину на ґрунті помсти та його плануваннінеобхідно виключити, що само по собі не зменшує ступінь тяжкості вчиненого злочину та не впливає на розмір призначеного засудженому покарання.

Враховуючи викладене касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року щодо

ОСОБА_1 змінити: виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду при призначенні покарання на вчинення злочину на ґрунті помсти та його планування.