688/2278/15-к Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості - 28.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та потерпілого ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 09 січня 2018 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Уссурійськ Приморського краю

Російської Федерації, який мешкає за адресою:

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2016 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі статей 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь:

- потерпілого ОСОБА_3 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди,

- законного представника ОСОБА_5 10 335 грн 66 коп у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого,.

- Шепетівської районної державної адміністрації для зарахування в районний бюджет для перерахування комунальному закладу Шепетівської районної ради - "Шепетівська центральна районна лікарня" 1 983 грн 08 коп у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3,

- Рівненської ЦМЛ 1 385 грн 20 коп на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 25 травня 2012 року, знаходячись у міському парку культури та відпочинку ім. Калініна на вул. Героїв Небесної Сотні в м. Шепетівка Хмельницької області, під час суперечки з ОСОБА_3, яка виникла в результаті висловлених образ зі сторони останнього на адресу ОСОБА_4 та його знайомих, умисно наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в обличчя, спричинивши йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості - синця навколо ока, осколкового перелому правої носової кістки із незначним зміщенням уламка вліво, перелому верхньої щелепи справа в ділянці передньої стінки гайморової пазухи, та легких тілесних ушкоджень - забитої рани в ділянці лівої половини носа, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 09 січня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 змінено.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_4 в частині заподіяння потерпілому ОСОБА_3 забитої рани в ділянці лівої половини носа на ч. 1 ст. 125 КК України, кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України (спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості) скасовано, кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Цей же вирок у частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах районної державної адміністрації та Рівненської ЦМЛ про стягнення з ОСОБА_4 коштів скасовано, цивільні позови залишено без розгляду.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_4 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив докази, наявні в матеріалах провадження та дійшов хибного висновку про перекваліфікацію дій ОСОБА_4 в одній частині обвинувачення на ч. 1 ст. 125 КК України та закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Крім того, зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам КПК України (4651-17) .

Потерпілий ОСОБА_3 у касаційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги потерпілий мотивує тим, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 404 КПК України вийшов за межі апеляційного розгляду, оскільки за власною ініціативою провів допит експертів, показання яких поклав в основу ухвали, неналежно здійснив оцінку наявних у провадженні доказів, безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_4 та закрив кримінальне провадження. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції, помилково встановивши відсутність належних та допустимих доказів вини обвинуваченого у вчиненні злочину, дійшов висновку про нанесення удару потерпілому іншою особою, не застосувавши при цьому положення статей 26- 28 КК України

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційні скарги, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник заперечував проти задоволення касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України (4651-17) .

Положенням ст. 94 КПК України передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

Частиною 2 ст. 17 КПК України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

За висновком Верховного Суду України, зробленим у постанові № 5-249 кс 15 від 21 січня 2016 року, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими; якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі.

Як встановлено Судом, перегляд вироку судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою обвинуваченого здійснювався з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України.

Так, під час апеляційного перегляду в судовому засіданні були допитані обвинувачений, потерпілий, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, експерти ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, показання яких дали підстави суду апеляційної інстанції дійти висновку про те, що стороною обвинувачення було доведено нанесення обвинуваченим потерпілому ОСОБА_3 одного удару, в результаті якого останньому було спричинено легких тілесних ушкоджень у вигляді забитої рани в лівій половині носа. За такі дії передбачено кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 125 КК України, проте через недосягнення ОСОБА_4 на момент вчинення даного злочину віку, з якого наступає кримінальна відповідальність, суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив кримінальне провадження в цій частині обвинувачення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Крім того, Суд уважає правомірним закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а досліджені під час апеляційного перегляду докази не дали апеляційному суду беззаперечних підстав уважати, що спричинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості було вчинене саме ОСОБА_4

Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважає його належним чином умотивованим, а ухвалу суду апеляційної інстанції - такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.