335/435/13-к Про визнання особи невинуватою у скоєнні злочинів, передбачених ст. 366 та ст. 358 КК України та її виправдання - 28.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 01 травня 2001 року) та частинами 2, 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 01 травня 2001 року).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року, ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 01 травня 2001 року), частинами 2, 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 01 травня 2001 року), та виправдано.

Цим же вироком визнано винуватою та засуджено ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 01 травня 2001 року), судове рішення щодо якої в апеляційному порядку не переглядалось та у касаційній скарзі не оспорюється.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувалась у вчиненні злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_2 приблизно в липні 2008 року внесла завідомо неправдиві відомості в залікову відомість від 07 липня 2008 року "Факультет "Будівельник", 2007-2008 навчальний рік, 6 навчальний семестр", згідно з якою екзаменатор ОСОБА_4 прийняла іспит у груп НОМЕР_1 та НОМЕР_2 третього курсу з предмету "Керівництво технологічною практикою групи". При цьому ОСОБА_2 в графі відомості "Екзаменаційна оцінка" виставила відповідні оцінки студентам груп НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від імені викладача ОСОБА_4, а в графах "Підпис екзаменатора", "Екзаменатор" поставила підписи від імені ОСОБА_4

Крім того, ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами коледжу, згідно з розробленим нею злочинним планом, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не викладали занять у коледжі і не виконували своїх функціональних обов'язків, в період з вересня 2007 року по липень 2010 років, будучи службовою особою, підробила офіційні документи, а саме, як директор Запорізького будівельного коледжу затвердила своїм підписом табеля обліку і використання робочого часу за грудень 2007 року, лютий 2008 року, грудень 2008 року, січень-червень 2009 року, в яких було вказано явно помилкову інформацію про відпрацьовані дні і години вищевказаними викладачами.

Надалі ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами Запорізького будівельного коледжу, дала вказівку ОСОБА_3 та іншим невстановленим досудовим розслідуванням посадовим особам даного навчального закладу підробити ряд документів ВАТ КБ "Надра Банк" та ВАТ "VAB банк" на відкриття рахунків на осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_4, які їх відповідно підробили в лютому 2008 року та у березні 2009 року.

Після чого, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами використали підроблені документи, передавши їх до Запорізького РУ філії ВАТ КБ "Надра Банк" та Запорізької філії ВАТ "VAB банк" для відкриття рахунків на ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_4, які в дійсності ніяких документів не підписували, наміру на відкриття банківських рахунків у даних банківських установах не мали.

Діючи відповідно до розробленого плану ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, з метою заволодіння грошовими коштами залишили у себе банківські картки ВАТ КБ "Надра Банк" та ВАТ "VAB банк", відкриті на ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_4, на які надходила заробітна плата останніх.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно виправдав ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366, частинами 2, 3 ст. 358 КК України. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, її доводів не перевірив та належним чином не спростував, постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Крім того, прокурор вказує на те, що судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду не були безпосередньо досліджені докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, які підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

На касаційну скаргу прокурора захисником Гаврилюком В.І. в інтересах ОСОБА_2 подано письмове заперечення, в яких він просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримав подану касаційну скаргу, просив залишити ухвалені судові рішення щодо ОСОБА_2 без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання щодо безпідставного виправдання ОСОБА_2 у вчиненні нею злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 01 травня 2001 року) та частинами 2, 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 01 травня 2001 року).

Проте, як убачається з мотивувальної частини судового рішення, суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей 86, 87, 94 КПК України зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_2 у службовому підробленні, підробленні офіційних документів, які видаються або засвідчуються підприємством з метою їх використання, вчиненому повторно, та використанні підроблених документів.

Крім того, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях ОСОБА_2 прямого умислу та способу вчинення нею службового підроблення.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за частинами 2, 3 ст. 358 КК України через недоведеність вчинення останньою вказаних злочинів, оскільки обвинувачення ґрунтується переважною мірою на припущеннях.

При цьому Суд звертає увагу на те, що сторони даного кримінального провадження мали рівні можливості на представлення своїх доказів, підстав говорити про обмеження прав сторони обвинувачення, про що зазначав прокурор у скарзі, Суд не знаходить.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його належним чином умотивованим, а вирок суду першої інстанції - таким, що відповідає вимогам статей 370, 373 КПК України.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом першої інстанції, колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції, безпосередньо не дослідив докази вини ОСОБА_2, наявні в матеріалах кримінального провадження, є безпідставними, оскільки під час апеляційного перегляду сторона обвинувачення не заявляла клопотання про це ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.