462/8309/13к Про внесення завідомо неправдивих відомостей про наявність наказу управління комунальної власності Департаменту економічної політики міської ради на укладення договору суборенди із СПД, та підписання і скріплення печаткою підприємства угоди із зазначеним суб'єктом підприємницької діяльності про надання в суборенду нежитлового приміщення - 28.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Джуфера Б.М. на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 12 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013150060000114, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львів, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 листопада 2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та організаційно-господарськими функціями на строк 3 роки.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_3 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Вирішено питання процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного судуЛьвівської області від 13 березня 2018 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 березня 2011 року, обіймаючи посаду директора ЛКП "Нове" згідно розпорядження № 30-К голови Залізничної районної державної адміністрації від 25 травня 2010 року та будучи службовою особою комунального підприємства, всупереч вимогам ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за якою "У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором", та вимог п. 7.2.4 додатку № 6 "Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова", затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07 червня 2007 року, відповідно до якого "Здавати об'єкт оренди у суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням з Орендодавцем", достовірно знаючи про необхідність отримання наказу управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на укладення договору суборенди із СПД ОСОБА_4, підписав та скріпив печаткою підприємства угоду № 1/03 з вказаним суб'єктом підприємницької діяльності про надання в суборенду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, внісши завідомо неправдиві відомості про наявність такого наказу, що мало наслідком безпідставне зайняття та використання вказаного приміщення комунальної власності СПД ОСОБА_4 Підписи від імені ОСОБА_3 в графах "Орендодавець" пунктів 13.6 "Юридичні адреси", банківські реквізити і підписи сторін" двох екземплярів угоди оренди № 1/03 від 01 березня 2011 року між ЛКП "Нове" та СПД ОСОБА_4 виконані ОСОБА_3

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Джуфера Б.М. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_3 та просить провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що дані рішення є незаконними та необґрунтованими. Зазначає про неправильну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим, не встановлені достатні докази для доведення винуватості його підзахисного. Стверджує, що суди не навели належних і допустимих доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, а тому вважає, що суд не довів наявність в його діях складу кримінального правопорушення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор заперечує проти вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурор, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, а саме службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доводи про недоведеність його вини за ч. 1 ст. 366 КК України засуджений ОСОБА_3 висловлював під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_3, із якими погоджується і колегія суддів, суди належним чином умотивували у постановлених судових рішеннях. Ці висновки підтверджено доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1ст. 366 КК України не визнав, однак не заперечував той факт, що 18 березня 2011 року спливав строк договору суборенди приміщення на першому поверсі, розташованого по АДРЕСА_2, який був укладений у 2009 році між ОСОБА_4 і ЛКП "Нове". У зв'язку з цим 01 березня 2011 року ОСОБА_4 надала йому на підпис вже складений новий текст такого договору. Однак у тексті договору було відсутнє посилання на номер Наказу Управління комунальної власності, на підставі якого він діє як орендодавець, однак він вирішив, що у договорі цей номер не зазначений помилково та не надав цьому факту значення. Проте чи дійсно існує Наказ управління комунальної власності про передачу приміщення в оренду ОСОБА_4 він не з'ясовував, ні до кого з державних службовців з цього приводу не звертався.

Окрім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_4, яка у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що вона, за відсутності наказу Управління комунальної власності, який з'явився тільки у 2014 році, як орендар уклала 01 березня 2011 року угоду про оренду приміщення, розташованого по АДРЕСА_2, яку підписав ОСОБА_3; ОСОБА_5, який у судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що працює на посаді завідуючого сектору оцінки майна Управління комунальної власності ЛМР. Відповідно до закону перед укладанням договору оренди проводиться незалежна оцінка орендного майна, однак такої заявки за адресою АДРЕСА_2 не надходило ні від орендаря, ні від суборендаря ОСОБА_4; даними, які містяться в угоді №1/03 від 01.03.2011року; даними висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6/512 від 22.10.2013 року.

Твердження захисника Джуфера Б.М. про те, що судом апеляційної інстанції не перевірено його доводи щодо порушень кримінального процесуального закону при ухваленні вироку судом першої інстанції, а саме не дотримання вимог ст. 291 КПК України, а також порушення вимог статей 86, 103, 159 КПК України, то вони не знайшли свого підтвердження, оскільки суд апеляційної інстанції за результатами їх перевірки істотних порушень не встановив.

Крім цього, при перевірці кримінального провадження встановлено, що такі ж, як і в касаційній скарзі твердження захисник висловлював у своїй апеляційній скарзі. Апеляційним судом при перевірці матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку рішення прийнято правильно. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Із даними висновками погоджується і колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.