140/1674/14-к Про скоєння розбоїв та готування до розбою з проникненням у житло, скоювані у складі організованої злочинної групи під керуванням обвинуваченого з метою заволодіння майном громадян на території кількох адміністративних районів області - 27.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника СовгириЛ.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020340000016 (об'єднаному з №12013010340000359) за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився та проживає у АДРЕСА_1, раніше судимий за вироком Замостянського районного суду міста Вінниці від 18 листопада 2010 року за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишений у вигляді домашнього арешту.

Початок строку покарання постановлено рахувати з дня поміщення ОСОБА_2 до СІЗО міста Вінниця №1, а саме з 20 лютого 2014 року та зараховано йому в строк покарання строк перебування в установі попереднього ув'язнення з 20 лютого 2014 року по 18 травня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Крім того, у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 та за ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що ним були вчинені кримінальні правопорушення.

Цим же вироком ОСОБА_3 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 315, ч.2 ст. 317, ч.2 ст. 307 КК України і виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення та засуджений за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з конфіскацією майна; ОСОБА_4 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 317, ч.2 ст. 307 КК України і виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення та засуджений за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 198, ч.3 ст. 187, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна; ОСОБА_5 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 317 КК України і виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення та засуджений за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна; ОСОБА_6 засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, зі звільненням від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки та з покладанням обов'язків, передбачених п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України; ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, зі звільненням від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком та покладанням обов'язків, передбачених п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України. Судові рішення щодо цих осіб не оскаржені у касаційному порядку.

Крім того, суд прийняв рішення щодо цивільних позовів, долі речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він приблизно в середині січня 2014 року під час відбування покарання у ВК № 86, користуючись мобільним зв'язком, з метою вчинення злочинів проти власності організував та очолив групу осіб, до складу якої залучив своїх знайомих та односельчан ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розподіливши між ними функції учасників групи для досягнення плану скоєння злочинів. Згідно з пред'явленим обвинуваченням, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 діючи у складі організованої злочинної групи під керуванням ОСОБА_2 протягом січня 2014 року з метою заволодіння майном громадян вчинили 2 розбої та готування до розбою з проникненням у житло на території Чернівецького та Немирівського районів Вінницької області.

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 організував вчинення інкримінованих злочинів.

Так, згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що за його пособництвом 19 січня 2014 року приблизно о 22 годині ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи повторно, за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном, вдягнувши заздалегідь заготовлені маски для обличчя, через відчинені вхідні двері проникли у будинок за місцем проживання подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 де здійснили напад на останніх, під час якого ОСОБА_3 погрожуючи ОСОБА_8 ножем, який приніс з собою, вимагав віддати гроші, наніс йому удар кулаком у груди, а ОСОБА_5 наніс дерев'яною палицею кілька ударів по голові, руках та тулубу потерпілому, внаслідок чого потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження. Сприймаючи усні погрози, які звучали в адресу потерпілого ОСОБА_8, та насильницькі дії як реальну загрозу життю та здоров'ю, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 віддали засудженим наявні у них грошові кошти в загальній сумі 17 100 грн.

Після цього ОСОБА_3 з мобільного телефону ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_2, який попередньо був обізнаний щодо планів на вчинення такого розбійного нападу, та повідомив останньому про те, що в результаті вчинення злочину було здобуто кошти, запитав пораду про подальші дії з приводу потерпілих. Після закінчення розмови ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зв'язали мотузками потерпілих та з місця злочину втекли. Також вони заволоділи трьома мобільними телефонами потерпілих, спричинивши ОСОБА_8 та ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 17 655,00 грн. Викрадені мобільні телефони засуджені викинули в криницю, а грошові кошти ОСОБА_3 поділив, передавши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 2 000 грн. кожному, решту коштів залишив у себе. Частину здобутих внаслідок вчинення даного злочину коштів ОСОБА_3 витратив на придбання продуктів харчування для ОСОБА_2, які в подальшому передав йому в виправну колонію №86.

Також у вироку зазначено, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, обвинувачувався в організації та керуванні готуванням до розбою членами організованої та очолюваної ним злочинної групи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ОСОБА_10 та ОСОБА_11, з проникненням до належного останнім домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, яке мало місце приблизно о 20 годині 26 січня 2014 року.

Крім того, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_2 обвинувачувався в організації та керуванні підготовкою і вчиненням розбою членами організованої та очолюваної ним злочинної групи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ОСОБА_12 і ОСОБА_13, з проникненням до належного останнім домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4, а також поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, який мав місце о 22 годині 30 січня 2014 року.

З огляду на те, що сторона обвинувачення не надала суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 вищевказаних злочинів, суд виправдав ОСОБА_2 за цими епізодами у зв'язку з недоведеністю його вини.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 11 грудня 2017 року вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині зарахування їм строку попереднього ув'язнення у строк покарання змінив: на підставі ч.5 ст. 72 КК України постановлено зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період: ОСОБА_3 з 31 січня 2014 року до 11 грудня 2017 року, ОСОБА_4 з 31 січня 2014 року до 11 грудня 2017 року, ОСОБА_5 з 6 лютого 2014 року до 11 грудня 2017 року, ОСОБА_2 з 20 лютого 2017 року до 11 грудня 2017 року. В іншій частині вирок залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Совгира Л.В., не погоджуючись з судовими рішеннями в частині визнання ОСОБА_2 винуватим за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 187 КК України, просить скасувати вирок місцевого суду і ухвалу суду апеляційної інстанції, та закрити провадження щодо ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього злочину. Як зазначає захисник, висновок суду про вчинення ОСОБА_2 злочину не підтверджений належними та допустимими доказами, а ґрунтується на припущеннях, зокрема, щодо використання засудженим мобільного телефону, за допомогою якого він сприяв вчиненню злочину. Захисник вважає, що під час судового розгляду не встановлено мотиву ОСОБА_2 на вчинення злочину, а також не з'ясовано чи міг ОСОБА_2 виконувати дії щодо пособництва відбуваючи покарання у місцях позбавлення волі. На думку захисника, в порушення вимог ст. 404, ст. 419 КПК України апеляційний суд відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Совгира Л.В. просила задовольнити касаційну скаргу з викладених в ній підстав.

Прокурор Дронова І.С. просила залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на вирок місцевого суду захисник ОСОБА_2 - адвокат Совгира Л.В., захисник ОСОБА_3 - адвокат Мацюк О.І., захисник ОСОБА_4 - адвокат Головенко В.В., захисник ОСОБА_5 - адвокат Войткова-Головенко Ю.В., а також ОСОБА_4 подали апеляційні скарги. Однак у мотивувальній частині ухвали апеляційний суд не зазначив та не проаналізував усі доводи, на які посилався кожен із зазначених учасників судового провадження.

Так, крім іншого, захисник Совгира Л.В., діючи в інтересах ОСОБА_2, не погодившись із вироком суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, в апеляційній скарзі посилалась на те, що місцевий суд не проаналізував докази у їх сукупності, не надав їм належну оцінку з точки зору допустимості. Зокрема, захисник Совгира Л.В. зазначила, що суд у вироку допустив суперечності в тому, що при виправданні ОСОБА_2 за двома епізодами інкримінованих йому злочинів виходив з недоведеності фактів здійснення ним дзвінків з мобільного телефону під час перебування у місцях позбавлення волі, однак при визнанні його винуватим по епізоду розбійного нападу на родину ОСОБА_9 цей же факт визнав доведеним. Крім того, захисник наголошувала, що дії ОСОБА_2 не відповідали визначеному законом поняттю пособника.

Проте суд апеляційної інстанції належним чином зазначені доводи не перевірив та не виклав обґрунтованих підстав, через які залишив вимоги захисника без задоволення.

Натомість апеляційний суд лише формально констатував, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджена тим, що останній під час відбування покарання у місцях позбавлення волі користувався мобільним телефоном та вів розмови з ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Будь-які інші переконливі мотиви для спростовування доводів апеляційної скарги захисника в ухвалі не наведені.

Слід зазначити і про те, що апеляційний суд належним чином не перевірив дотримання судом першої інстанції вимог ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду при встановленні та викладенні у формулюванні обвинувачення розміру збитків, завданих потерпілим ОСОБА_9.

Крім того, визначений апеляційним судом строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2, який був зарахований у строк його покарання відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, суперечить даним, що містяться у матеріалах справи.

Отже, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України і як така, що постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід виконати вказівки суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи поданих апеляційних скарг та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

З урахуванням того, що вирішення питання про кримінально-правову оцінку дій ОСОБА_2 можливе лише після усунення апеляційним судом наведених у даній постанові порушень, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, злочин щодо родини ОСОБА_9 інкримінований крім ОСОБА_2 також ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах останніх подані апеляційні скарги на вирок, а їх дії взаємопов'язані, з огляду на що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню щодо всіх вказаних осіб.

Крім того, виходячи з положень ч.2 ст. 404 КПК України, навіть у разі самостійного виявлення апеляційним судом неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема недотримання прав підозрюваного, обвинуваченого, наслідком чого могло стати безпідставне погіршення його правового становища, суд вправі і зобов'язаний прийняти рішення про виправлення допущеної помилки, незалежно від того, чи охоплюється воно обсягом апеляційних вимог. А тому в порядку ч.2 ст. 433 КПК України ухвала апеляційного суду, якою, крім іншого, залишено без змін вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підлягає скасуванню також і щодо цих осіб.