314/6639/16-к Про незаконне заволодіння транспортним засобом, та спричинення потерпілому значної матеріальної шкоди - 26.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080210000330, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 13 березня 2017 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 289, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці без конфіскації майна,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2017 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці без конфіскації майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 23 березня 2016 року до 24 травня 2016 року, а також з 10 серпня 2016 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 8 березня 2016 року о 4 годині, маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, на автомобілі "ЗАЗ" приїхав у двір багатоповерхового будинку № 118 по вул. Шевченко в м. Вільнянськ Запорізької області, де підійшов до автомобіля ВАЗ 210934 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 85590,02 грн, що належить ОСОБА_2, та за допомогою принесених із собою ножиць по металу зламав замок водійських дверей вказаного автомобіля, після чого за допомогою знайденого в салоні комплекту запасних ключів від замка запалювання привів у дію двигун і на вказаному автомобілі поїхав до м. Запоріжжя, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом ОСОБА_2, спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду.

За аналогічних обставин 23 червня 2016 року та 23 липня 2016 року у період часу з 1-ї до 4-ї години ОСОБА_1 маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, на автомобілі "ЗАЗ" приїхав у двір багатоповерхового будинку № 20 по вул. Бочарова в м. Вільнянськ Запорізької області та будинку № 4-а по вул. Центральній в с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, підійшовши до автомобілів ВАЗ 21140, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 76935,13 грн, що належить ОСОБА_3, та ВАЗ 210930-20, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 73358,88 грн, що належить ОСОБА_4, незаконно заволодівши транспортними засобами поїхав до м. Красноград Харківської області та до м. Запоріжжя відповідно, тим самим спричинивши потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 значної матеріальної шкоди.

Крім того, ОСОБА_1 5 липня 2016 року приблизно о 11-й годині, маючи умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, перебуваючи в м. Запоріжжя по вул. Передаточній, 34, зловживаючи довірою ОСОБА_6, під приводом проведення ремонтних робіт незаконно заволодів автомобілем марки "FORD ORION", 1989 року випуску, який належить ОСОБА_7, вартістю 23356,32 грн. У подальшому ОСОБА_1, діючи з попереднім умислом, запевняючи ОСОБА_6 у відсутності необхідних запчастин, використовував вказаний автомобіль у власних цілях, незважаючи на законні вимоги власника, не повертав транспортний засіб, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Також ОСОБА_1 10 серпня 2016 року приблизно о 3-й годині маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, на автомобілі "FORDORION" реєстраційний номер НОМЕР_6, приїхав у двір багатоповерхового будинку № 20 по вул. Бочарова в м. Вільнянськ Запорізької області, а далі прослідував у двір багатоповерхового будинку № 24а по вул. Бочарова в м. Вільнянськ Запорізької області, де підійшов до автомобіля ВАЗ 210703-110-01, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 108130,42 грн, що належить ОСОБА_8, де за допомогою принесеної з собою викрутки зламав замок водійських дверей вказаного автомобіля, після чого викотив його за межі двору та відбуксував його за допомогою автомобіля "FORD ORION", реєстраційний номер НОМЕР_6, до с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом ОСОБА_8, спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області (далі - прокурор) просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), оскільки належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість покарання, призначеного ОСОБА_1, та не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою. На думку прокурора, апеляційним судом не було враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, особу винного, котрий раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення угонів транспортних засобів і крадіжок майна.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гаврилюк С.М. підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гаврилюка С.М.,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оспорюються та не заперечуються.

Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м'якості є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, в якій він порушував питання про скасування вироку Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2017 рокуу зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості, погодився з мотивами місцевого суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання та відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Однак, на думку колегії суддів, призначивши ОСОБА_1 покарання на мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 289 КК, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі врахували тяжкість і кількість епізодів вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин.

Крім того, в порушення вимог ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги заступника прокурора про м'якість призначеного покарання та не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк п'ять років та на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2017 року, остаточно призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці без конфіскації майна таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення на особі засудженого внаслідок м'якості.

Отже, під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, що у відповідності з вимогами п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування такого рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, призначене йому вироком суду за ч. 2 ст. 289 КК та остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК слід вважати м'яким.