930/2089/20 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті виниклих неприязних відносин, та таємне викрадення чужої свійської кобили, скоєне з корисливих мотивів - 24.11.2021 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кіцули В. І. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020240000210, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Медвежа Немирівського району Вінницької області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 14 липня 2014 року Немирівським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 395 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК - до покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано засудженому ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 22 червня 2020 року року до вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 7 червня 2020 року приблизно о 22:30, перебуваючи біля домоволодіння ОСОБА_2, що на АДРЕСА_2, побачив на території вказаного домоволодіння кобилу свійську, яка була прив`язана до гужової повозки. Надалі ОСОБА_1, діючи повторно, шляхом вільного доступу, проник на подвір`я ОСОБА_2 та, відв`язавши від гужової повозки вказану кобилу, утримуючи її за неуздок вивів з домогосподарства ОСОБА_2 у напрямку свого місця проживання. Однак пройшовши приблизно 200 метрів ОСОБА_1 був виявлений місцевим жителем ОСОБА_3, який припинив злочинні дії останнього та повідомив про це власника свійської кобили ОСОБА_2 .

В подальшому, цього ж дня приблизно о 22:35 ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3, в ході конфлікту з ОСОБА_2, обзивав його, та вживав ненормативну лексику відносно нього і погрожував фізичною розправою, після чого, безпричинно наніс останньому удар кулаком в обличчя, чим спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Кіцула В. І., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує, що ОСОБА_1 не довів свої злочинні дії до кінця, оскільки відразу після вчинення злочину був затриманий ОСОБА_3, а тому його дії мають кваліфікуватися як закінчений замах на викрадення чужого майна. Також, на думку захисника, відсутні належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину відносно ОСОБА_2, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 КПК всіх доводів сторони захисту не перевірив, обґрунтованих відповідей на них не дав та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Кіцула В. І. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор Сингаївська А. О. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника та просила залишити її без задоволення, а судове рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судове рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника Кіцули В. І., в якій порушувалося питання відсутності належних та допустимих доказів, які би вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК та ч. 1 ст. 125 КК, а також необхідності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК, оскільки вказаний злочин не було доведено ним до кінця,апеляційний суд, обговоривши доводи сторони захисту, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення.

Перевіривши вирок в межах доводів апеляційної скарги, проаналізувавши обставини, встановлені місцевим судом під час кримінального провадження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК під час судового розгляду та покладені в основу вироку докази, а саме: показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дані протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та інші письмові докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК та ч. 1 ст. 125 КК.

Такий висновок суду апеляційної інстанції достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені апеляційним судом та змістовно наведені в ухвалі.

Як убачається з касаційної скарги захисника Кіцули В. І., останній вказує, що ОСОБА_1 не вчиняв інкриміновані йому злочини, а в матеріалах кримінального провадження відсутні докази для доведення його вини.

Разом із цим, вказані доводи сторони захисту були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними з огляду на таке.

Так, під час розгляду кримінального провадження місцевим та апеляційним судами засуджений ОСОБА_1 заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Вказував на те, що він повертався додому, а кобила, що належить потерпілому, була відв`язана. Також наголошував, що з потерпілим ОСОБА_2 не бився.

Разом з тим, потерпілий ОСОБА_2 у своїх показаннях, наданих у судовому засіданні суду першої інстанції, зазначив, що він побачив як хтось повів його кобилу, яка була прив`язана на подвір`ї. Після чого, побіг за крадієм та разом з ним також побіг ОСОБА_3 . Коли вони наздогнали крадія, то побачили, що це ОСОБА_1 і потерпілий забрав у останнього кобилу. Потім ОСОБА_1 почав битися з ним, вдаривши його у ліве око.

Свідок ОСОБА_3 у своїх показаннях вказав, що бачив як ОСОБА_1 виводив з домогосподарства кобилу ОСОБА_2 . Після чого, почав його наздоганяти та в подальшому разом з ОСОБА_2 забрали викрадену кобилу у ОСОБА_1, а останній почав бійку з ОСОБА_2 .

Схожі показання були надані свідком ОСОБА_4, яка також підтвердила, що повертаючись додому разом з ОСОБА_3, побачила як ОСОБА_1 вів коня. Після чого, ОСОБА_3 пішов наздоганяти останнього.

Крім того, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що саме ОСОБА_1 розпочав бійку з ОСОБА_2 та наніс йому тілесні ушкодження.

При цьому, згідно з висновком експерта у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у виді синця навколо лівого ока, садин у лівій виличній області та в області спинки носа. Такі тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупого твердого предмету та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Зазначені докази, які є послідовними, узгоджуються між собою, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності. Судом першої інстанції надавалась оцінка вказаним доказам з якою погодився і суд апеляційної інстанції.

Таким чином, суд обґрунтовано не взяв до уваги показання засудженого ОСОБА_1, так як вони спростовуються показаннями свідків та даними письмових доказів.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК, а не за ч. 2 ст. 185 КК, оскільки вказаний злочин не було доведено до кінця, то вони також є необґрунтованими.

Так, відповідно до усталеної практики Верховного Суду таємне викрадення чужого майна (крадіжка) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

При цьому крадіжка вважається закінченою з моменту, коли особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії необхідно розглядати залежно від обставин справи як закінчений або незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.

За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1, побачивши на території домоволодіння ОСОБА_2 кобилу свійську, яка була прив`язана до гужової повозки, проник на подвір`я та, відв`язавши вказану кобилу, утримуючи її за неуздок вивів з домогосподарства у напрямку свого місця проживання. Відтак, ОСОБА_1 мав реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив всі доводи апеляційної скарги захисника, які є аналогічними тим, що зазначені ним у касаційній скарзі, проаналізував докази, надавши їм оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, та навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК та ч. 1 ст. 125 ККза обставин, вказаних у вироку.