> ' p>
> ' p> > ' p>
постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
19 березня 2019 року
м. Київ
справа № 336/3039/17-к
провадження № 51-6088км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П.,Короля В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Кравченко Є. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кошолапа С.В. на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 8 лютого 2018 року у кримінальному провадженні № 12017080080001561 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Запоріжжя,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71, п. "г"ч. 1 ст. 72 КК до покарання,призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 днів.
Вирішено питання про запобіжний захід та речові докази.
При розгляді справи районний суд встановив, що ОСОБА_1 повторно вчинив відкрите викрадення чужого майнаіз застосуванням насильства,яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої,поєднане з проникненням у житло за таких обставин:
22 квітня 2017 року о 15:00 ОСОБА_1,маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна,перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння подзвонив, у дверіквартири АДРЕСА_1, які відкрила власниця квартири ОСОБА_2 З метою реалізації свого умислу ОСОБА_1 поставив ногу на поріг дверей, щоб не дати ОСОБА_2 можливості їх закрити, після чого завдав останнійне менше шести ударів кулаками обох рук в головуі тулуб, спричинивши потерпілій легких тілесних ушкоджень, тобто подавив її волю до опору, та проник до квартири, звідки відкрито викрав телевізор "LG32BL75" вартістю 3800 грн.
При перегляді справи Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 8 лютого 2018 року вирок суду першої інстанції змінив, перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 186 КК на ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК та призначив покарання:
за ч. 1 ст. 125 КК - у виді громадських робіт на строк 200 годин;
за ч. 2 ст. 162 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_1 за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ч.1 ст. 71, п. "г" ч. 1 ст. 72 КК апеляційний суд до цього покарання частково приєднав невідбуту частину покарання,призначеного ОСОБА_1за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року, та за сукупністю вироків остаточно визначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 10 днів.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Укасаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор вважає, що при перегляді кримінального провадження апеляційний суд порушив вимоги статей 7, 23, ч. 1 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), не дослідив безпосередньо в судовому засіданні усіхдоказів як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, а обмежився лише допитом ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 При цьому звертає увагу на те, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 дав такі самі пояснення, які в суді першої інстанції, зокрема,не приховував корисливого мотиву усвоїх діях та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3з метою запобігти її опорудля реалізації свого умислу на відкрите заволодіння майном.
Зазначає, що при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції не взяв до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 грудня 1992 року № 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності", згідно з якиминасильницькі дії, вчинені в процесі грабежу, повністю охоплюються диспозицією ст. 186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями цього Кодексу не потребують.
З огляду на це, прокурор вважає, що постановлене апеляційним судом у справі рішення є незаконним.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вимоги касаційної скарги підтримала, просила скасувати оспорювану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Інші учасники були належно повідомлені про дату, час і місце розгляду касаційної скарги, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора,перевірившиматеріали кримінального провадження тадоводи,наведені в касаційній скарзі,колегія суддів дійшла висновку, що касаційнаскаргане підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
За правилами ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зіст. 370КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів -з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду дотримався.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що для правильної кваліфікації суду слід брати до уваги не лише дії особи, а йспрямованість її умислу, з'ясувати та чітко розмежовувати на досягненняякого саме результату були направлені ці дії, оскільки вони можуть становити як один єдиний злочин, так і кілька злочинів з окремою кримінально-правовою кваліфікацією, тобто створювати ідеальну сукупність злочинів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження,у своїх апеляційних скаргах на вирок місцевого судузахисник Васильєва О. В. та засуджений ОСОБА_1 вказували, серед іншого, що при постановленні вирокумісцевий суд не врахував, що ОСОБА_1 викрав телевізоріз квартири потерпілої вже тоді, коли вона вибігла з квартири, а тому сторона захисту вважала, що дії засудженого слід кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна.
При перегляді справи апеляційний судз'ясував, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак надав їм неправильну юридичну оцінку.
Так, дослідивши частково докази та ретельно допитавши в судовому засіданні потерпілу ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 щодо хронології подій, пов'язаних із вчиненням злочину,апеляційний суд встановив, що у вказаний у вироку час ОСОБА_1 прийшов до квартири ОСОБА_2, щоб позичити в неї гроші. Коли остання відмовиласядати йому гроші тахотіла зачинити двері,ОСОБА_1, щоб перешкодити цьому, поставив свою ногу на поріг і почав умовляти дати йому гроші. У відповідь ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1, що викличе поліцію, однак на нього це не подіяло, і тоді остання почала голосно кричати та кликати на допомогу, намагаючись у такий спосіб змусити ОСОБА_1 прибрати ногу з порогу та дати їй можливість зачинити двері квартири. Однак ОСОБА_1,з метою припинити крики ОСОБА_2, почав завдавати їй ударів кулакамив обличчя, а коли потерпіла втекла всередину приміщення, зайшов до квартири, де побачив телевізор та запропонував ОСОБА_2 купити його в неї. Зважаючи на агресивну поведінку ОСОБА_1 та будучи наляканою, потерпіла вибігла на вулицю, щоб попросити людей про допомогу і викликати поліцію. У цей час ОСОБА_1, залишившись один у квартирі, вирішив викрасти телевізор та відніс його до своєї квартири, що знаходиться поруч.
Таким чином, апеляційний суд, з'ясувавши спрямованість умислу засудженого та поєднані з ним дії останнього в цій ситуації встановив, що ОСОБА_1 прийшов до квартири ОСОБА_2, щоб позичити в неї гроші. Застосував насильство до потерпілої через раптово виниклу неприязнь, коли вона почала голосно кричати та кликати на допомогу. У квартиру потерпілої проникнув під час нанесення їй ударів, переслідуючи ОСОБА_2, коли та забігла всередину. Вирішив викрасти телевізор із квартири ОСОБА_2 після того, як остання вибігла на вулицю,а він залишився у квартирі сам.
Перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що за наведених обставин апеляційний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1:
- за ч. 1 ст. 125 КК - як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень;
- за ч. 2 ст. 162 КК - як незаконне проникнення до житла із застосуванням насильства;
- за ч. 2 ст. 185 КК - як повторне вчинення особою, раніше судимою за злочини проти власності, судимість за які не знято та не погашено у встановленому законом порядку, таємного викрадення чужого майна.
За правилами кримінального процесуального закону при перегляді справи суд апеляційної інстанції має право дослідити надані сторонами докази у справі повністю або частково.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при перегляді вироку місцевого суду апеляційний суд дійшов висновку про необхідність частково дослідити докази в судовому засіданні та повторно допитати потерпілу ОСОБА_2 і засудженого ОСОБА_1 з приводу обставин справи.
На думку колегії суддів, обсяг повторно досліджених апеляційним судом доказів є цілком достатнім для того, щоб повно з'ясувати спрямованість умислузасудженого та його поєднання із діями ОСОБА_1 у зазначеній ситуації, оскільки інших очевидців та учасників цієї події у справі не встановлено, а решта зібраних доказів у справі не містять цієї інформації і не дають відповіді на вказані питання.
У касаційній скарзі прокурор не навів вмотивованих обґрунтувань своїх доводів про необхідність повного дослідження доказів судом апеляційної інстанції та не вказав, яким чином їх часткове дослідження вплинуло на правильність постановленого цим судом рішення.
Наведені прокурором у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків апеляційного суду, викладених в оспорюваному судовому рішенні, та не ставлять під сумнів його законність.
Ухвала суду апеляційної інстанції є належно обґрунтованою та вмотивованою і за своїм змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 8 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
С. С. Голубицький А. П. Бущенко В.В. Король