734/1066/18 Про таємне викрадення чужого майна - 19.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270130000132, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Чернігівського обласного суду від 13 жовтня 1995 року за ч. 3 ст. 142, п. "а" ст. 93, ч. 3 ст. 222, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України 1960 року на 15 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю, постановою Конотопського міського суду Сумської області від 18 квітня 2007 року звільненого умовно-достроково на невідбутий термін покарання 2 роки 10 місяців 11 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. В решті вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що в першій половині лютого 2018 року, близько 22.00 год., проникнув до приміщення кузову уніфікованого герметичного (КУНГ), який знаходився на ділянці АДРЕСА_2 звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 3631, 93 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого. Вважає, що апеляційний суд, приймаючи рішення про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, не врахував належним чином всіх даних про особу засудженого, який в минулому неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став та поліпшив своє матеріальне становище шляхом вчинення умисного корисливого злочину.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких просив оскаржуване відносно нього судове рішення залишити без зміни.

Під час касаційного розгляду ОСОБА_1 також, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони обвинувачення, просив її залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

За змістом ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, які пом'якшують покарання та обставину, яка його обтяжує. Зокрема, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_1 визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, в минулому був судимим, в зв'язку з чим визнав обставиною, яка обтяжує покарання - рецидив злочину, врахував характеристику останнього за місцем проживання та позицію потерпілого в справі.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1, який просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, взяв до уваги все зазначене, а також те, що у засудженого є дочка 2003 року народження та матір, які потребують його допомоги, відсутність цивільного позову з боку потерпілого, що суд розцінив як відсутність матеріальних претензій до останнього та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, проте, одночасно, свідчить про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1 в менш короткий строк, ніж визначений санкцією ч. 3 ст. 185 КК України та застосував положення ст. 69 КК України.

З призначеним ОСОБА_1 апеляційним судом покаранням погоджується і суд касаційної інстанції та вважає його справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Постановлена за результатами розгляду апеляції засудженого ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення в справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.