759/3836/15-к Про умисне заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, від якого потерпілий помер у лікарні - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника Миролюбової О.В., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100080011399,

відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Захисник Миролюбова О.В. у касаційній скарзі виклала вимогу про зміну вироку суду апеляційної інстанції, ухваленого відносно засудженого ОСОБА_3, в частині призначеного покарання у виді позбавлення волі, та із застосуванням ст. 69 КК України просить звільнити від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Крім того, вимогу про призначення покарання нижчого від нижньої межі санкції визначеної ч. 2 ст. 121 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням мотивовано формальним підходом апеляційного суду до врахування обставин, які пом'якшують покарання.

Потерпіла ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі вимагає змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, так як вважає призначене за цим вироком покарання явно несправедливим внаслідок суворості, а вирок суду першої інстанції, яким призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України - законним та обґрунтованим. Також зазначає, що апеляційним судом безпідставно не враховано її заперечення доводам апеляційної скарги прокурора про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

2. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачений пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Судом також вирішено долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Вироком Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено у цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років.

У решті вирок залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

18 грудня 2014 року ОСОБА_3 близько 23 год. 30 хв. знаходився за місцем свого тимчасового мешкання, що за адресою: АДРЕСА_1, коли йому зателефонувала його сестра ОСОБА_5 та повідомила про те, що її колишній співмешканець ОСОБА_6 направляється до місця її проживання, а саме: АДРЕСА_2, для з'ясування з нею стосунків та вона боїться за своє життя і здоров'я. При цьому ОСОБА_5 попросила ОСОБА_3 прийти до місця її проживання з метою захисту її від можливих протиправних дій ОСОБА_6

Будучи обуреним поведінкою ОСОБА_6, і маючи намір помститись останньому за вчинення можливих протиправних дій відносно своєї сестри шляхом нанесення ОСОБА_6, тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 18 грудня 2014 року близько 23 год. 55 хв. прийшов до будинку АДРЕСА_2, де на нього вже чекала ОСОБА_5 та вони вдвох стали очікувати на приїзд ОСОБА_6

Близько 00 год. 10 хв. 19 грудня 2014 року до будинку АДРЕСА_2, на автомобілі таксі прибув ОСОБА_6, тоді ОСОБА_3 вийшов з будинку та відчуваючи до останнього раптово виниклу неприязнь, рукою, стиснутою в кулак, умисно наніс декілька ударів в область голови ОСОБА_6, від яких останній впав на землю. Продовжуючи далі свої злочинні дії, направлені на умисне заподіяння ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження, ОСОБА_3 став умисно наносити удари руками, стиснутими в кулаки, ногами та невстановленими слідством тупими предметами по різних частинах тіла ОСОБА_6, який від нанесених тілесних ушкоджень не міг чинити опір та продовжував лежати на землі.

При цьому ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субдуральної гематоми надправної півкулі головного мозку, перелому тім'яної кістки справа, скроневої кістки з переходом на основу черепа, травматичного шоку, з якими ОСОБА_6 каретою швидкої медичної допомоги було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де останній ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 год. 30 хв. помер.

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та інших учасників судового провадження

Захисник в судовому засіданні суду касаційної інстанції просив про задоволення касаційних скарг, зміну вироку суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.

Прокурор заперечив доводам, наведеним у касаційних скаргах, з підстав їх необґрунтованості, зокрема й щодо невідповідності призначеного покарання ОСОБА_3 через суворість.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України (2341-14)

4.1.1.Стаття 50. Поняття покарання та його мета

Частина 1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Частина 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

4.1.2 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання

Частина 1. Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Частина 2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

4.1.3 Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

Частина 1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

4.1.4 Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Частина 1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.2.1 Стаття 414. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого

Частина 1.Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

4.2.2 Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції

Частина 1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

5. Позиція Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, як і кваліфікація дій за вказаним законом у касаційних скаргах не оспорюються.

Розгляд касаційних скарг Суд здійснює в частині дотримання судом апеляційної інстанції правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Касаційні скарги захисника Миролюбової О.В. та потерпілої ОСОБА_4 з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого та з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність апеляційним судом підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2 Щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

Апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання та призначаючи ОСОБА_3 покарання у межах санкції статті закону про кримінальну відповідальність зазначив, але належним чином не врахував дані, що характеризують особу засудженого та обставини, які пом'якшують покарання.

При призначенні покарання суд має дотримуватись принципу індивідуалізації покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого, тобто відповідальність і призначення покарання мають бути максимально індивідуалізовані відповідно до конкретних обставин вчиненого злочину й враховувати особу винного.

Тому призначене судом покарання повинно відповідати ступеню тяжкості злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Однак, призначаючи покарання ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції повною мірою не врахував конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення засудженим та обставини, які тому передували, зокрема те, що засуджений приїхав на прохання своєї сестри ОСОБА_5, яка просила захисту від можливих протиправних дій свого колишнього співмешканця ОСОБА_6, який тривалий час вчиняв відносно неї насильство.

Як вбачається з вироку суду, показань засудженого, свідків, ОСОБА_6 до описаних подій ОСОБА_5 неодноразово бив, принижував та того вечора телефонував їй, погрожуючи вбивством. Вказані погрози ОСОБА_5 були за реальні, оскільки ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, якому, зокрема, було повідомлено про підозру у вчиненні злочину щодо ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_7 внаслідок спричинення їм тілесних ушкоджень (т. 1 а.к.п. 206-209, 243, 245).

Тому висновок апеляційного суду щодо неможливості призначення покарання засудженому ОСОБА_3 із застосуванням ст. 69 КК України не ґрунтується на обставинах кримінального провадження та є немотивованим [4.1.3].

Крім того, як убачається з вироку апеляційного суду, поза увагою суду залишено обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття засудженого ОСОБА_3 та активне сприяння розкриттю злочину. При цьому, обставин, які обтяжують покарання згідно матеріалів кримінального провадження судами не було встановлено.

Разом із тим, потерпіла ОСОБА_4, що є матір'ю ОСОБА_6 в касаційній скарзі зазначила, що будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до засудженого ОСОБА_3 не має. Винним у конфлікті вважає свого сина ОСОБА_6, що було враховано судом першої інстанції. При цьому, вважаючи вирок районного суду справедливим, не подавала апеляційну скаргу, так як повністю погодилась з призначеним засудженому покаранням, а під час апеляційного розгляду звернулась з проханням щодо відхилення апеляційної скарги прокурора (т. 2 а.к.п. 169).

Також, обставинами, що характеризують особу засудженого є дані про те, що ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину, працює, за місцем проживання характеризується позитивно, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Таким чином колегія суддів вважає, що встановлені судами обставини, які пом'якшують покарання, з урахуванням особи винного настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення ОСОБА_3 навіть мінімального покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України є явно несправедливим.

5.3 Щодо неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність

Суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до положень Загальної частини КК України (2341-14) , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів [4.1.2].

За вчинений ОСОБА_3 злочин санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Відповідно до ст. 12 КК України цей злочин є тяжким, а наслідком його вчинення є смерть особи.

Із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину,особи винного та інших обставин кримінального провадженнясуд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 75 КК України та про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання, скасував вирок суду першої інстанції і ухвалив свій вирок [4.1.4, 4.2.2]

Тому доводи касаційних скарг про необхідність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України Суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутні достатні підстави для висновку про можливість виправлення засудженого та попередження вчинення злочинів без ізоляції від суспільства.

5.4 Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення та обставини, які передували події злочину, а також послідовну позицію потерпілої ОСОБА_4, яка є матір'ю ОСОБА_6 щодо суворості призначеного покарання судом апеляційної інстанції, дані щодо особи ОСОБА_3, які характеризують засудженого виключно позитивно, відсутність обставин, які обтяжують покарання та встановлену сукупність обставин, які пом'якшують покарання, Суд приходить до висновку, що встановлені в цьому кримінальному провадженні та наведені вище обставини, які пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що дають можливість Судузастосувати положення ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України, а саме п'ять років позбавлення волі, яке забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Таким чином, Суд вважає, що касаційні скарги захисника МиролюбовоїО.В. та потерпілої ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_3 - зміні.

Керуючись статтями 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційні скарги захисника Миролюбової О.В. та потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року відносно засудженого ОСОБА_3 змінити. Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.