737/68/18 Про ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, скоєне умисно на порушення вимог ст. 37 КВК України - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270160000007 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Вересоч Куликівського району Чернігівськоїобласті, такої, що не має паспорта громадянина України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої 25 вересня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1. ст. 69 КК України до 240 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 389 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватою і засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2017 року у виді 132 годин громадських робіт та остаточно призначено покарання у виді арешту на строк 2 місяці 15 днів.

Ухвалою Апеляційного судуЧернігівської області від 23 травня 2018 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

У вироку суду вказано, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

ОСОБА_2, будучи засудженою 25 вересня 2017 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 240 годин громадських робіт та попередженою 05 грудня 2017 року та 03 січня 2018 року про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, діючи умисно на порушення вимог ст. 37 КВК України, у листопаді 2017 року не виходила на громадські роботи більше двох разів без поважних причин. Згідно графіку за листопад 2017 року повинна була відпрацювати 80 годин, але без поважних причин не відпрацювала 24 години призначеного покарання.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 не виходила на громадські роботи більше двох разів без поважних причин. Згідно графіку за грудень 2017 року повинна була відпрацювати 80 годин але без поважних причин не відпрацювала 36 годин призначеного покарання.

Всього, станом на 04 січня 2018 року з призначених вироком суду 240 годин громадських робіт, ОСОБА_2 не відпрацювала 132 години громадських робіт без поважних причин, чим ухилилась від відбуття покарання.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не виконано вимоги частини 3 статті 349 КПК України та належним чином не відредаговано на показання ОСОБА_2, яка вказувала на поважність причин невиконання нею громадських робіт, тобто фактично заперечувала наявність в її діях суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. Вважає, що за таких обставин у суду не було підстав здійснювати розгляд в скороченому порядку.Також стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України відмовляючи у задоволенні апеляційних вимог прокурора, не дослідив належним чином наведені в апеляційній скарзі доводи та не надав їм належної оцінки та не спростував їх.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Дронова І. С. касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримала та просила її задовольнити.

Засуджена ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла до такого висновку.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, підтверджуються доказами, дослідженими судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ст. 349 КПК України суд має право визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Як передбачено частиною третьою вказаної статті, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, при розгляді кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, ОСОБА_2 надала суду показання, повністю визнала себе винуватою в невиконанні громадських робіт, призначених їй вироком суду, як і інші учасники судового провадження, не заперечувала проти розгляду провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

У суді касаційної інстанції ОСОБА_2 підтвердила, що вона не заперечувала фактичних обставин, їй належно роз'яснювалися її права та наслідки розгляду провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і вона повністю розуміючи зміст роз'яснених їй положень зазначеної частини статті кримінального процесуального закону, не наполягала на дослідженні доказів.

З огляду на те, що учасники судового розгляду не оспорювали обставин провадження, не наполягали на дослідженні всіх доказів, суд розглянув провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 389 КК України кваліфіковано правильно.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора.

Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Отже, Суд дійшов висновку, щодо безпідставності вимог касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року щодо ОСОБА_2залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.