204/173/17 Про придбання у малознайомої жінки особливо небезпечної наркотичної речовини "канабісу", та її зберігання при собі без мети збуту - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вироки Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040680003219, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 24 липня 2015 рокуза ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 рокуОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, ухвалено виконувати самостійно цей вирок та вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року.

Вирішені питання про процесуальних витрат, речових доказів.

16 серпня 2017 року Апеляційним судом Дніпропетровської області вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання за сукупністю вироків скасовано та ухвалено свій вирок, яким постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

Відповідно до ст. 71 КК України з урахуванням ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків повністю приєднано до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року у виді позбавлення волі строком на 4 роки та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та штрафу у розмірі 1700 грн, які виконувати самостійно.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

06 грудня 2016 року у не встановлений час ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 112, по пр. Богдана Хмельницького у м. Дніпропетровську, придбав у малознайомої жінки особливо небезпечну наркотичну речовину "канабіс", масою в перерахунку на суху речовину 7,186 г, яку у подальшому зберігав при собі без мети збуту.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки суд не з'ясував правильності розуміння змісту обставин, які ніким не оспорювалися, кваліфікації дій та того, що учасники процесу будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Стверджує, що в нього не з'ясовувалася думка з приводу обсягу дослідження доказів, які підлягають дослідженню. Вказує, що не достатньо розуміє українську мову, а тому йому не було зрозуміло його права, а захисник участі у розгляді провадження судом першої інстанції не брав. Вказує на протиріччя в доказах, які на його думку, свідчать про відсутність в його діях складу злочину, за який його засудили.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гаврилюк С. М. вважав, що касаційна скарга засудженого, є необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, підтверджуються доказами, дослідженими судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ст. 349 КПК України суд має право визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Як передбачено частиною третьою вказаної статті, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, при розгляді кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, ОСОБА_2, не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про скорочений порядок дослідження доказів. Обвинувачений надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочину в якому він обвинувачувався, не оспорював обставин його вчинення, як і інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши що розуміє зміст цих обставин. Водночас, суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

У судовому засіданні ОСОБА_2 не заявляв, що він не розуміє українську мову, не заявляв про залучення йому перекладача та захисника, а стверджував про розуміння смислового змісту висловлювань, у тому числі зачитаних йому прав.

Вищезазначене підтверджується, як журналом судового засідання від 07 лютого 2017 року, так записом на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції.

За таких обставин, підстав вважати, що були порушені права ОСОБА_2 і що суд розглянув справу з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ч. 3 ст. 349 КПК України, немає.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно.

Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Отже, Суд дійшов висновку, щодо безпідставності вимог касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вироки Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.