370/911/16-к Про умисне спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на побутовому ґрунті під час сварки, яка переросла в бійку - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та захисника Києнка Д.О. на вирок Макарівського районного суду Київської області від 23 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 червня 2018 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Макарівського районного суду Київської області від 23 лютого 2018 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 20 листопада 2013 року та визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 17 березня 2016 року по 21 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 червня 2018 року ОСОБА_2 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 17 березня 2016 року по 04 червня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, 11 березня 2016 року близько 21.30 між ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1, та потерпілою ОСОБА_3, яка тимчасово проживала за вказаною адресою, на побутовому ґрунті виникла сварка, яка переросла в бійку.

Під час бійки ОСОБА_2, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, на ґрунті неприязних відносин умисно наніс потерпілій кухонним ножем один удар у грудну клітину, спричинивши їй тяжких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Києнко Д.О., не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_2 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дії ОСОБА_2 кваліфікував неправильно, оскільки потерпіла сама спровокувала конфлікт і він, захищаючись від її неправомірних дій, випадково наніс їй удар. Вказує на те, що судами не доведена вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 121 КК України та його дії слід кваліфікувати за ст. 124 КК України. Також захисник зазначає про те, що апеляційний суд постановив рішення, яке не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, доводів, викладених в апеляційних скаргах, не проаналізував та не дав вичерпної відповіді на них.

За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_2 рішенням апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України та безпідставно зарахував до строку покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 17 березня 2016 року по 04 червня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, при цьому належним чином не мотивувавши свого рішення.

Від засудженого ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні повністю підтримав подану прокурором касаційну скаргу та заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений ОСОБА_2 умисно спричинив ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, підтверджується показаннями потерпілої, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту, висновках експерта.

На думку колегії суддів,висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

З огляду на викладене, не знайшли свого підтвердження доводи захисника про перебування ОСОБА_2 в момент інкримінованих дій у стані необхідної оборони, оскільки під час судового розгляду не було встановлено наявності в діях ОСОБА_3 суспільно небезпечного посягання, як того вимагає ст. 36 КК України.

Таке рішення узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у Постанові від 24 листопада 2014 року (справа № 5-34кс14), про те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність й допустимість.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про його особу, тобто суд дотримався вимог статей 65- 67 КК України.

Крім того, доводи засудженого та його захисника щодо неправильного застосування кримінального закону України та невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи їх апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону також не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 (838-19) року. Таке рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 13-31 кс 18.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги прокурора та захисника Києнка Д.О. залишити без задоволення, а вирок Макарівського районного суду Київської області від 23 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.