225/3479/16-к Про заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, та хуліганство із використанням вогнепальної зброї, що виражалося у грубому порушенні громадського порядку, що супроводжувалось особливою зухвалістю, скоєне військовослужбовцями на території проведення АТО - 14.03.2019 Прийняття

За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за: ч. 1 ст. 426 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 08 жовтня 2015 року до 20 червня 2017 року включно, а з 21 червня 2017 року до 20 листопада 2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Застосовано до ОСОБА_2 положення ст. 2 Закону України "Про амністію у 2016 році" та повністю звільнено його від відбування призначеного покарання за цим вироком.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

За ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу захисника Усатенка Ю.Ю. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 - без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів за наступних обставин.

Так, у період із квітня 2014 року по теперішній час з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, на території України та Російської Федерації створено терористичні організації "Донецька народна республіка" (далі - "ДНР") та "Луганська народна республіка" (далі - "ЛНР"), діяльність яких спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян.

13 квітня 2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення, що введено в дію Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014 року, відповідно до якого на території України розпочато проведення антитерористичної операції.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/9 від 07.10.2014 року районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до статей 4, 5 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" до проведення антитерористичної операції залучено відповідні військові частини і підрозділи Збройних Сил України, що повинні забезпечувати із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

26 травня 2014 року Котовським районним військовим комісаріатом Одеської області на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 06.05.2014 року № 454/2014 (454/2014) , ст. 1 Закону України "Про оборону України", ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", на військову службу під час мобілізації в особливий період у військовому званні "капітан" призваний громадянин України ОСОБА_2

Того ж дня відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_2 для проходження військової служби направлено до військової частини - польова пошта В5509 (34 батальйон територіальної оборони м. Кіровоград, на даний час 34 окремий мотопіхотний батальйон).

Згідно з наказом командира військової частини - польова пошта В5509 від 26.05.2014 року № 13 капітана ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду начальника інженерної служби цієї військової частини.

З 14 липня 2014 року підрозділи військової частини - польова пошта В5509 (далі - військова частина В5509) почали виконувати службові (бойові) завдання в районі проведення антитерористичної операції на території м. Дзержинськ (з 2016 року - м. Торецьк) Донецької області.

На підставі наказу командувача військ оперативного командування "Південь" № 30 від 06.08.2014 року капітана ОСОБА_2 призначено на посаду командира роти охорони військової частини В5509.

Згідно з вимогами статей 9, 11, 16, 56 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (548-14) (далі - Статут внутрішньої служби), статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (551-14) (далі - Дисциплінарний статут), ОСОБА_2 як військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, показувати приклад скромності і витримки, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків та протиправних дій, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, утримувати свою зброю та доручену техніку у справному стані, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку, негідних вчинків, дорожити честю і гідністю кожної особи, бути ввічливим у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку.

Згідно статей 30, 36 Статуту внутрішньої служби командир роти охорони ОСОБА_2 мав право віддавати підлеглому особовому складу роти охорони накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання, як командир підрозділу військової частини В5509 відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Відповідно до ст. 58 зазначеного Статуту капітан ОСОБА_2 повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі статтями 59, 111 - 112 Статуту внутрішньої служби як командир роти ОСОБА_2 зобов'язаний: знати стан справ у дорученому йому підрозділі, вміло їм керувати як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; встановлювати у підрозділі такий внутрішній порядок, який би гарантував неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклади дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права.

Згідно зі ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

В порушення наведених вимог законодавства, а також статей 3, 19, 21, 28, 29, 68 Конституції України, статей 3- 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, статей 3, 14, 15, 15-1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", командир роти охорони військової частини В5509 капітан ОСОБА_2, будучи обізнаним із вимогами вищевказаних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, які виразились у бездіяльності військової влади, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи протиправно, з хибно зрозумілих інтересів служби, розуміючи незаконність дій підлеглих йому військовослужбовців роти охорони військової частини В5509, які у період з 29 серпня по 4 вересня 2014 року безпідставно утримували на території місця дислокації роти охорони військової частини В5509 за адресою: Донецька область, Дзержинський міськвиконком, с. Шуми пост № 2 роти охорони військової частини В5509 жителів м. Дзержинська Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не вжив заходів щодо припинення вказаних протиправних дій, наказ про звільнення вказаних осіб не віддав, до органу досудового розслідування про вчинення його підлеглими кримінального правопорушення не повідомив, хоча повинен був та мав таку можливість, внаслідок чого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були протиправно позбавлені волі та ізольовані від суспільства, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом їх правам та інтересам, закріпленим Конституцією України (254к/96-ВР) , зокрема праву на свободу, а також заподіяло істотну шкоду державі, що виразилася у підриві авторитету та престижу органів державної влади.

Так, близько 10:00 29 серпня 2014 року напроти будинку № 34 по вул. Маяковського у м. Дзержинську Донецької області на узбіччі зупинився транспортний засіб ВАЗ-21063 (державний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_4, у якому також перебували громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

У той же час повз зазначений автомобіль проходили військовослужбовці роти охорони військової частини В5509 ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які прибули в місто для придбання продуктів харчування для свого підрозділу.

Перебуваючи 29 серпня 2014 року поруч з вказаним автомобілем військовослужбовці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановивши, що ОСОБА_4 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, з метою усунення останнього від подальшого управління транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та запобігання настання можливих суспільно небезпечних наслідків від його дій, доставили ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області для притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

Прибувши до Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили співробітників правоохоронного органу про обставини управління ОСОБА_4 автомобілем у нетверезому стані, після чого працівниками міліції було вилучено у останнього посвідчення водія та складено протокол про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 29 серпня 2014 року на автомобілі "ВАЗ 21063" (державний номер НОМЕР_1) близько 11:50 доставили ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 всупереч їх волі на територію посту №2 роти охорони військової частини В5509 (далі - Пост №2), розміщеного у с. Шуми Дзержинської міської ради Донецької області, де передали їх невстановленим слідством військовослужбовцям даної військової частини.

Цього ж дня невстановлені військовослужбовці роти охорони військової частини В5509, перебуваючи на Посту №2, безпідставно затримали жителів м. Дзержинська Донецької області ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та за допомогою клейкої стрічки - скотчу зв'язали останнім руки та демонструючи наявну у них вогнепальну зброю і, подавивши у такий спосіб волю вказаних осіб до опору, помістили їх у заздалегідь викопану ґрунтову яму, розміщену на території зазначеного Посту №2, у такий спосіб позбавивши ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 змоги самостійно пересуватись, та, погрожуючи застосувати вогнепальну зброю, незаконно утримували останніх.

Того ж дня, приблизно о 12:00 підлеглий ОСОБА_2 військовослужбовець роти охорони військової частини В5509 ОСОБА_10 зателефонував та повідомив останнього, що військовослужбовці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доставили на Пост № 2 трьох цивільних громадян.

У подальшому, близько 16:00, прибувши до Посту № 2, ОСОБА_2 побачив, що громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебувають у ґрунтовій ямі зі зв'язаними скотчем руками та з мішками на головах під охороною підлеглих йому військовослужбовців, позбавлені можливості вільно пересуватися та залишити місце свого утримання.

При цьому, ОСОБА_2 знав про відсутність у ввіреному йому підрозділі будь-якого вмотивованого рішення (постанови) начальника Головного управління (управління) Служби безпеки України або начальника Головного управління (управління) Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, у відповідній області, містах Києві та Севастополі, яке погоджено з прокурором, або ухвали слідчого судді, суду про затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Разом з цим, капітан ОСОБА_2, розуміючи протиправність дій його підлеглих, усвідомлюючи незаконність затримання та обмеження вільного пересування зазначених вище цивільних осіб, в порушення покладених на нього службових обов'язків, наказ про звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не віддав, хоча повинен був та мав таку можливість.

Цього ж дня ОСОБА_2 опитав затриману ОСОБА_5 щодо її участі або співпраці з представниками терористичної організації "ДНР" та додатково упевнившись у відсутності законних підстав для її затримання, усвідомлюючи, що ОСОБА_5 разом з іншими двома особами незаконно позбавлені волі, в порушення покладених на нього службових обов'язків заходів до звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не вжив.

Разом з тим, ОСОБА_2 наказав підлеглому ОСОБА_10 передати затриманих до правоохоронних органів, не зазначивши строк і механізм виконання наказу та в порушення покладених на нього службових обов'язків, стан та порядок його виконання не контролював. Внаслідок такої бездіяльності ОСОБА_2 затримані продовжували перебувати в неволі.

В той же день, після 19 години, більш точний час не встановлений, ОСОБА_2 знову прибув до місця утримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і побачивши, що вказані особи і надалі незаконно позбавлені волі, у порушення своїх службових обов'язків наказ про звільнення вказаних осіб не віддав, заходів для виконання свого наказу про доставляння незаконно затриманих цивільних осіб до правоохоронних органів не вживав.

30 серпня 2014 року за невстановлених обставин в першій половині дня невстановлені військовослужбовці роти охорони військової частини В5509 доставили ОСОБА_5 до приміщення Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, таким чином звільнивши останню.

31 серпня 2014 року в першій половині дня, більш точний час не встановлений, на території Посту № 2 ОСОБА_2 опитав ОСОБА_4 з приводу водіння ним автомобільного транспорту у нетверезому стані, після чого у другій половині дня за наказом ОСОБА_2 невстановленими військовослужбовцями ОСОБА_4 був доставлений за територію посту № 2 на околицю с. Кірове Дзержинської міської ради (на теперішній час Торецької міської ради) Донецької області, де останнього звільнили з незаконного утримання.

Надалі, 04 вересня 2014 року невстановлені слідством військовослужбовці за невстановлених обставин звільнили ОСОБА_6 з ґрунтової ями Посту №2.

Внаслідок протиправної бездіяльності командира роти охорони військової частини В5509 капітана ОСОБА_2, громадянка ОСОБА_5 була незаконно позбавлена волі упродовж доби, тобто з 29 серпня до 30 серпня 2014 року, громадянин ОСОБА_4 - з 29 серпня до 31 серпня 2014 року, громадянин ОСОБА_6 - з 29 серпня до 4 вересня 2014 року, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом їх правам та інтересам, закріпленим в Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема праву на свободу, а також заподіяло істотну шкоду державі, яка виразилася у підриві авторитету та престижу органів державної влади.

Крім того, наказом командира військової частини В5509 № 150 від 01.11.2014 року ОСОБА_2 призначений на посаду командира мотопіхотної роти даної частини та згідно наказу Міністра оборони України від 3.11.2014 № 663 останньому присвоєно військове звання "майор".

Проте, в порушення Конституції України (254к/96-ВР) та статутних вимог, передбачених пунктами 22, 24 Статуту внутрішньої служби, майор військової частини В5509 ОСОБА_2, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 3 грудня 2014 року протиправно шляхом застосування фізичного впливу заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження громадянину ОСОБА_11 за наступних обставин.

Близько 18 години 3 грудня 2014 року поблизу будинку № 2 по вул. Новій у с. Кірове Дзержинської міської ради Донецької області між ОСОБА_12 та її співмешканцем ОСОБА_13 виник побутовий конфлікт, у ході якого останній відібрав у ОСОБА_12 мобільний телефон, а також ключі від квартири, де вони спільно проживали, після чого залишив місце конфлікту.

Через деякий час, знаходячись поблизу вищевказаного будинку, ОСОБА_12 познайомилася з 4 невстановленими слідством особами, яким вона розповіла про конфлікт з ОСОБА_13, у зв'язку з чим вона не в змозі потрапити додому.

У подальшому одна з цих осіб у ході телефонної розмови зі своїм знайомим майором ОСОБА_2 повідомила останньому про цей факт.

Близько 21 години 3 грудня 2014 року командир мотопіхотної роти військової частини В5509 майор ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, на легковому автомобілі "Audi" темного кольору прибув до будинку № АДРЕСА_2 Дзержинської (Торецької) міської ради Донецької області, де біля першого під'їзду побачив ОСОБА_12, у якої він з'ясував обставини конфлікту з ОСОБА_13, а також дізнався про можливе місцезнаходження останнього у громадянина ОСОБА_14, який проживає у цьому ж будинку в кв. № 3.

Відразу після цього ОСОБА_2 дістав з вказаного транспортного засобу штатну стрілецьку зброю - пістолет АПС, та спільно з ОСОБА_12 зайшов до будинку і піднявся до вказаної квартири.

У подальшому, оскільки двері до даного житлового приміщення були не замкнені, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_12 увійшов до квартири ОСОБА_11 та, побачивши його відпочиваючим на дивані, розбудив останнього.

Тоді ж, не отримавши чіткої відповіді від ОСОБА_11 щодо місцезнаходження ОСОБА_13, у ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел спричинити ОСОБА_15 тяжкі тілесні ушкодження та з метою виключення можливих свідків вчинення вказаного злочину він наказав ОСОБА_12 залишити квартиру, що останньою було зроблено.

Відразу після цього, близько 21 год. 10 хв. 3 грудня 2014 року майор ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 Дзержинської міської ради Донецької області, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, схопив лівою рукою ОСОБА_11 за одяг, а правою, в якій тримав пістолет, наніс не менше одного сильного удару в праву лобно-скроневу ділянку голови потерпілого, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у виді перелому кісток основи черепу в області передньої черепної ямки з переходом на задню стінку лівої верхньощелепної пазухи та забій м'яких тканин голови, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.

Внаслідок заподіяної травми ОСОБА_11 втратив свідомість та впав, вдарившись потиличною ділянкою голови об тупий предмет із необмеженою поверхнею, отримавши тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки з переходом на кістки основи черепу, вогнищевого забою речовини лобних та скроневих долів головного мозку, які є небезпечними для життя та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В результаті отриманих тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 розвинулися розлади особистості та поведінки органічного ґенезу з вираженим психоорганічним синдромом, тобто дії ОСОБА_2 спричинили психічну хворобу ОСОБА_11

Відразу після цього майор ОСОБА_2 продовжив пошуки ОСОБА_13 у зазначеному будинку, однак, не знайшовши останнього, залишив місце події.

При цьому, про застосування фізичної сили та поранення ОСОБА_11 ОСОБА_2 ні своєму безпосередньому командирові (начальникові), ні відповідному прокурору та начальнику органу управління ВСП ЗС України в гарнізоні не доповів.

Відповідно до наказу командира військової частини В5509 № 34 від 01.02.2015 року ОСОБА_2 призначений на посаду заступника командира даної частини.

Діючи в порушення вимог статей 9, 11, 16, 22 Статуту внутрішньої служби, статей 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту майор ОСОБА_2, будучи достеменно обізнаним із положеннями даних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи протиправно, усупереч їх вимог, з мотивів явної неповаги до суспільства та із використанням вогнепальної зброї грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, за нижче наведених обставин.

Близько 21 год. 29 серпня 2015 року військовослужбовець військової частини В5509 майор ОСОБА_2, маючи при собі ввірену йому вогнепальну зброю - пістолет НОМЕР_2, споряджений бойовими набоями, перебував на території домоволодіння громадянина ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3, де вживав з останнім та спільно з громадянином ОСОБА_17 спиртні напої.

Тоді ж поблизу будинку ОСОБА_16 на автомобілі "Ніссан Терано-2" з номерним знаком КС 04046 проїжджали військовослужбовці військової частини - польова пошта В2304 (17 ОМПб) старші солдати ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які за наведених обставин здійснювали патрулювання тилових позицій свого підрозділу.

У цей же час ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, побачивши вказаний військовий автомобіль, бажаючи самоствердитись та продемонструвати перед громадянами ОСОБА_16 та ОСОБА_17 свою мниму особисту значимість та перевагу, діючи в порушення визначених Статутами Збройних Сил України підстав застосування зброї, дістав ввірену йому автоматичну вогнепальну зброю - пістолет НОМЕР_2, споряджений бойовими набоями, підійшов до воріт та знаходячись у громадському місці - поблизу будинку № АДРЕСА_3 Дзержинської (Торецької) міської ради Донецької області, де діючи безпідставно, умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила співжиття, взаємоповаги та засади моральності, супроводжуючи свою діяльність особливою зухвалістю, демонструючи вогнепальну зброю, яку тримав у правій руці, здійснив один неприцільний постріл в повітря з вказаного пістолета.

Почувши постріл, патрульні військовослужбовці військової частини - польова пошта В2304 (далі військова частина В2304) ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зупинились на проїжджій частині напроти будинку № 10 по вул. Першотравневій у м. Артемове та вийшли із нього для з'ясування обставин порушення громадського спокою.

Далі майор ОСОБА_2 підійшов до військовослужбовців ОСОБА_18 і ОСОБА_19 та будучи з ними раніше не знайомим, за відсутності будь-яких протиправних дій з їх сторони, та з надуманих підстав, виражаючись на адресу останніх нецензурною лексикою, наказав їм залишити даний населений пункт, що вказані особи виконати відмовилися.

Відразу після цього, приблизно о 21 год. 29 серпня 2015 року ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, продовжуючи протиправність своїх умисних дій, з хуліганських мотивів, прагнучи протиставити себе суспільству та продемонструвати зневагу до оточуючих, зневажливо ставлячись до громадського порядку та існуючих у суспільстві правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок, із особливою зухвалістю, безпричинно, не маючи реальних приводів та підстав використання ввіреної зброї, із застосуванням вогнепальної зброї - пістолету НОМЕР_2 здійснив не менше семи прицільних пострілів по правому та лівому заднім колесам автомобіля марки "Ніссан Терано-2", на якому прибули ОСОБА_18 та ОСОБА_19, пошкодивши їх, чим заподіяв матеріальні збитки військовій частині В2304 на загальну суму 2042,50 грн., створивши реальну загрозу для життя та здоров'я ОСОБА_18 і ОСОБА_19, а також порушив відпочинок громадян ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які проживають за адресою: АДРЕСА_4.

Відразу після цього хуліганські дії ОСОБА_2 були припинені третіми особами.

Вилучений у ОСОБА_2 пістолет АПС серії ОХ 751 є нарізною вогнепальною зброєю, з якого були відстріляні 7 гільз, виявлені 30.08.2015 року під час огляду місця події.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_2 та його захисник Усатенко Ю.Ю., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діяннях ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 426, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України. Також наголошують, що у порушення вимог ст. 290 КПК України стороні захисту не були відкриті речові докази у справі, порушені строки досудового розслідування, судовий розгляд є неповним, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження.

При цьому зазначають, що місцевий суд виніс невмотивоване, незаконне, необґрунтоване судове рішення, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, безпідставно визнав винуватим ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а ухвала апеляційного суду є належним чином невмотивована та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Прокурор Магідін Б. В. подав до суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні поданих касаційних скарг засудженого та його захисника й залишити судові рішення щодо нього без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_2 та його захисник Усатенко Ю.Ю. підтримали подані касаційні скарги.

Прокурори Магідін Б. В. та Шошура А. П. заперечували проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 370 КПК України ухвала апеляційного суду має відповідати загальним вимогам до судових рішень, тобто бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 419 КПК України визначено зміст ухвали апеляційного суду. В ухвалі, зокрема, обов'язково має бути відображено короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі, та зміст судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Мотивувальна частина судового рішення суду апеляційної інстанції має містити аналіз доказів і докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому необхідно проаналізувати і співставити з наявними у кримінальному провадженні і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляційних скарг і на кожен із них дати вичерпну відповідь. Висновки суду повинні мати посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон.

Рішення суду апеляційної інстанції, що не містить вмотивованих висновків на доводи апеляційної скарги з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення, кваліфікацію злочину, про міру покарання, не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Суд апеляційної інстанції при розгляді даного провадження не дотримався цих вимог закону.

Як убачається з кримінального провадження, захисник Усатенко Ю.Ю., не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу.

При цьому Усатенко Ю.Ю. зазначав, зокрема, про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, наголошував, що ОСОБА_2 пред'явлено неконкретне обвинувачення, прокурор сил АТО ОСОБА_22 та його заступник перевищили повноваження прокурора місцевої прокуратури і винесли незаконні постанови про продовження строку досудового розслідування, щодо створення військової прокуратури сил антитерористичної операції і надання їй статусу регіональної, що деякі слідчі дії проведені за межами строку досудового розслідування, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_2 надав наказ старшому блок-посту відповідно до закону передати затриманих працівникам міліції та участь його в бойових діях, які перешкоджали перевіркам виконання наказу тощо.

Проте, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, апеляційний суд не виклав всіх доводів, наведених в апеляційній скарзі, та, залишаючи без задоволення подану апеляційну скаргу, не зазначив підстав, із яких її визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд обмежився загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які він визнаний винуватим, не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги, та не розглянув усіх доводів, викладених у ній.

При цьому апеляційний суд взагалі не надав відповіді на доводи апеляційної скарги захисника щодо створення військової прокуратури сил антитерористичної операції і надання їй статусу регіональної та допустимість доказів, отриманих під час досудового розслідування.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу апеляційного суду не можна визнати обґрунтованою, оскільки завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; ігнорування судом аргументів сторони є грубим порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судової практики, а тому ухвала Апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню.