333/2712/16-к Про визнання особи невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, та виправдання через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця та жителя АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року, ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та виправдано через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він 07 березня 2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на просп. Соборному (Леніна) у м. Запоріжжя, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, за допомогою фізичної сили відкрив вхідні двері до контрольно-пропускного пункту № 3 ПАТ "ЗАЗ" та незаконно проник у вказане приміщення. Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_2 продовжував вчиняти хуліганські дії, безпричинно спровокував конфлікт із начальником караулу філіалу "Рубіж-авто" відділу охорони та режиму при ПАТ "ЗАЗ" ОСОБА_3 На прохання ОСОБА_3 припинити свої протиправні дії та вийти з приміщення КПП № 3 ПАТ "ЗАЗ" ОСОБА_2 не реагував, та, схопивши останнього за руку, повалив на землю, при цьому погрожуючи йому фізичною розправою, тим самим продовжив грубо порушувати громадський порядок. Хуліганські дії ОСОБА_2 тривали не менше 10 хвилин та були припинені працівниками поліції. У результаті злочинних дій ОСОБА_2 було тимчасового припинено діяльність підприємства та заподіяно майнової шкоди у розмірі 2 543 грн 33 коп.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду безпосередньо не дослідив докази, а лише підтвердив висновки про їх оцінку, які були викладені у рішенні суду першої інстанції. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, доводів її скарги належним чином не перевірив та свого рішення не мотивував. Крім того, прокурор вказує на те, що під час судового розгляду у суді першої інстанції не було викликано в судове засідання представника потерпілого.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання щодо безпідставного виправдання ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Проте, як убачається з мотивувальної частини судового рішення, суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей 86, 87, 94 КПК України зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.

При цьому Суд звертає увагу на те, що сторони даного кримінального провадження мали рівні можливості на представлення своїх доказів, підстав говорити про обмеження прав сторони обвинувачення, про що зазначав прокурор у скарзі, Суд не знаходить.

Так, суд першої інстанції, дослідивши у судовому засіданні показання обвинуваченого, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, представника ПАТ "ЗАЗ" ОСОБА_10, дані, що містились у відеозаписах із камер спостережень, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 обов'язкового елементу об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, - особливої зухвалості, непідтвердження факту пошкодження майна ПАТ "ЗАЗ".

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його належним чином умотивованим, а вирок суду першої інстанції - таким, що відповідає вимогам статей 370, 373 КПК України.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом першої інстанції, колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги прокурора про розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції у відсутність представника потерпілого були предметом перевірки під час апеляційного перегляду, не знайшли свого підтвердження та були спростовані матеріалами кримінального провадження, з чим і погоджується Суд.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, Судом не встановлено.