404/959/18 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин - 14.03.2019 Прийняття

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката РоманюкаЄ.В. на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня

2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 140 годин.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він

14 січня 2018 року приблизно о 19 годині 40 хвилин біля квартири НОМЕР_1 на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_3 два удари кулаком правої руки в область лівого ока та один удар лівою рукою в область підборіддя справа, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого ока та садна підборіддя справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою його захисника - адвоката Романюка Є.В. змінено, протоколи слідчого експерименту від 17 січня 2018 року за участю потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, висновок судово-медичної експертизи від 22 січня 2018 року № 56/53 визнано недопустимими доказами.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Романюк Є.В., діючи в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і закрити кримінальне провадження. Вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 прийняті з порушенням вимог статей 370, 374 КПК України, висновки судів ґрунтуються на суперечливих показаннях потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Захисник, даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, указує про відсутність належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 та про відсутність події кримінального правопорушення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпосередньо докази не дослідив, не допитав потерпілу ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 з метою усунення протиріч між їх показаннями та даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи.

Заперечень на касаційну скаргу захисника Романюка Є.В. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника Романюка Є.В. необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у заподіянні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень суд обґрунтовано послався на: показання самого ОСОБА_1, який не заперечував факту конфлікту 14 січня 2018 року з ОСОБА_3; показання потерпілої ОСОБА_3 про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1; показання свідка

ОСОБА_4, який був очевидцем завдання ОСОБА_1 його дружині ОСОБА_3 удару правою рукою в ліве око; показання свідка ОСОБА_5, який у складі чергового екіпажу поліції виїздив на місце сварки, бачив у потерпілої ОСОБА_6 почервоніння в області підборіддя справа та в області під лівим оком; даними, які містяться у заяві ОСОБА_3 про притягнення її колишнього чоловіка ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності; висновок судово-медичної експертизи від 16 січня 2018 року № 53 про наявність у потерпілої ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 125 ч. 1 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими.

У апеляційній скарзі захисник Романюк Є.В. просив повторно дослідити протоколи слідчого експерименту від 17 січня 2018 року за участю потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, допитати осіб, які були присутніми в якості понятих під час проведення зазначених слідчих дій, а саме свідків ОСОБА_7 і

ОСОБА_8, та вважав зазначені докази недопустимими.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з доводами сторони захисту, визнав недопустимими протоколи слідчого експерименту від 17 січня 2018 року за участю потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, а також висновок судово-медичної експертизи від 22 січня 2018 року № 56/53, оскільки її проведено на підставі неналежного доказу.

При цьому апеляційний суд безпосередньо не досліджував інші докази, покладені в основу обвинувачення, та не давав їм іншої оцінки, ніж суд першої інстанції.

Виключення судом апеляційної інстанції із доказової бази зазначених доказів не впливає на правильність висновків суду про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.

Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено.

Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Романюка Є.В. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Романюка Є.В. - без задоволення.