663/221/17 Про порушення ПДР та виконання повороту ліворуч з перетенанням смуги зустрічного руху, в результаті чого відбулось зіткнення автомобіля та мопеда, внаслідок чого водій мопеда отримав тяжкі тілесні ушкодження - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та захисника Охлопкова О.І. на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження,

уродженця м. Часів Яр Артемівського району

Донецької області, який мешкає за адресою:

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року, ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 року" звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь:

- КЗ "Скадовська центральна районна лікарня" - 197 грн 81 коп та КЗ "Херсонський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів" - 4 646 грн 62 коп на відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого;

- потерпілого ОСОБА_4 - 50 749 грн 19 коп на відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн - моральної шкоди, 3 650 грн - витрат на правову допомогу.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 14 жовтня 2016 року, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 2104", державний номер НОМЕР_1, рухаючись на вул. Гагаріна в м. Скадовськ Херсонської області в напрямку вул. Шмідта, не переконавшись перед зміною напрямку руху в подальшій його безпеці, порушуючи вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, не надав перевагу в русі мопеду "Есперо", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку, здійснив поворот ліворуч та перетнув смугу зустрічного руху, в результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій мопеда ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі з доповненнями до неї прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не мотивував свого рішення в частині розв'язання цивільного позову, залишивши не спростованими доводи апеляційної скарги захисника в цій частині. Крім того, прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою порушення права на захист, допущене щодо ОСОБА_3 під час досудового слідства.

У касаційній скарзі захисник Охлопков О.І., не погоджуючись із судовими рішеннями щодо ОСОБА_3 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що під час досудового слідства було порушено право ОСОБА_3 на захист, так як останній має фізичні вади - є інвалідом по зору. Крім того, захисник вказує на те, що суди, визнавши ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не перевірили доводів сторони захисту щодо ступеню винуватості потерпілого та неправильно вирішили заявлені цивільні позови.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти поданих касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Той факт, що засуджений порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, підтверджується, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_7, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, транспортних засобів, висновках експертиз.

Також суд першої інстанції врахував показання самого обвинуваченого, який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину та надав детальні пояснення про обставини дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

З огляду на зазначене Суд уважає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що суд не перевірив дотримання потерпілим Правил дорожнього руху під час пригоди та не дав їм належної правової оцінки.

На думку Суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.

Також Суд не погоджується з доводами касаційних скарг прокурора та захисника про порушення під час досудового слідства вимог ст. 52 КПК України і ненадання цьому судами належної оцінки.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 52 КПК України передбачена обов'язкова участь захисника щодо осіб, які внаслідок психологічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права.

ОСОБА_3 є інвалідом 3-ої групи по зору.

У судах першої та апеляційної інстанцій він був забезпечений послугами захисника та повною мірою міг реалізувати своє право на захист. Водночас ні ОСОБА_3, ні його захисник під час розгляду кримінального провадження судами обох інстанцій не заявляли про порушення права обвинуваченого на захист під час досудового розслідування і про недопустимість зібраних стороною обвинувачення доказів.

Під час касаційного провадження сторона захисту ні в касаційній скарзі, ні в судовому засіданні не навела переконливих доводів на підтвердження нездатності ОСОБА_3 реалізувати свої права за станом здоров'я, не зазначила, що перешкодило останньому отримати доступ до захисника під час слідства, і яким саме чином відсутність захисника на досудовому розслідуванні у цьому кримінальному провадженні вплинула на об'єктивність судових рішень в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України, з огляду на те, що допустимість доказів захисник фактично не оспорює.

Відсутнє відповідне обґрунтування доводів про порушення ст. 52 КПК України і в касаційній скарзі прокурора.

З огляду на викладене Суд не встановив порушення права ОСОБА_3 на захист і вважає, що по відношенню до обвинуваченого було вцілому забезпечено справедливість розгляду кримінального провадження, що відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо доводів прокурора та захисника, наведених у касаційних скаргах, про неправильне вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, то вони є безпідставними.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України (4651-17) , і при цьому застосовуються норми ЦПК (1618-15) України.

Положенням ч. 1 ст. 129 КПК України, зокрема, визначено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Згідно з матеріалами кримінального провадження потерпілий ОСОБА_4 та прокурор в інтересах держави в особі КЗ "Скадовська центральна районна лікарня" та "Херсонська обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни" Херсонської обласної ради до початку судового розгляду в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України, подали цивільні позови до ОСОБА_3

Суд першої інстанції, як убачається з мотивувальної частини вироку, задовольняючи в повному обсязі цивільний позов прокурора та частково - цивільний позов ОСОБА_4, виходив із конкретних обставин провадження, засад розумності, виваженості та справедливості, їх розмір відповідає ступеню завданих матеріальних та моральних збитків, з урахуванням доказів про понесення матеріальних витрат, а також фізичних та моральних страждань, які переніс потерпілий.

Також, суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, обґрунтовано врахував те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тяжкі травми, тривалий час лікувався, став інвалідом.

Суд уважає, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції було дотримано вимог статей 22, 23, 1166, 1168 ЦК України, статей 127- 129 КПК України, а рішення в цій частині належно мотивоване.

До того ж, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника про неправильне розв'язання цивільного позову потерпілого, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими, з чим погоджується й Суд.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги прокурора та захисника Охлопкова О.І. залишити без задоволення, а вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.