ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2019 року
справа № 665/568/17
провадження № 51-6351км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Марчук Н.О.,Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Деруна А.І.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230250000659, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бузниковате Олешківського районуКіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 4 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 6 березня 2018 року щодо ОСОБА_2
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 4 грудня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
На підставі п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання.
Цивільний позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 7000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 6 березня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 22 вересня 2016 року близько 12:00, перебуваючи біля будинку № 24 на вул. Будівельній у смт Асканія-Нова, з метою заподіяння тілесних ушкоджень на ґрунті давніх неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_1 декількох ударів в обличчя, внаслідок чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просив скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону.
До початку касаційного розгляду прокурор подав до суду касаційної інстанції заяву про відмову від касаційної скарги, а тому його касаційна скарга не розглядається.
Потерпілий ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити судові рішення в частині відмови в задоволенні у повному обсязі його цивільного позову та призначити новий розгляд у суді першої інстанції для вирішення питання щодо стягнення на його користь з ОСОБА_2 10 000 грн процесуальних витрат.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, щосуд першої інстанції:
- неналежним чином дослідив подані ним докази на обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди;
- не розглянув питання щодо відшкодування процесуальних витрат, чим порушив вимоги частин 2, 6 ст. 22, ч.1 ст. 124, ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 350 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).
Позиції учасників судового провадження
Від засудженого та прокурора надійшли заперечення на касаційну скаргу потерпілого.
У судовому засіданні потерпілий підтримав свою касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо її задоволення.
Мотиви Суду
Доводи, наведені в касаційній скарзі потерпілого, щодо неправильного, на його думку, вирішення цивільного позову були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані ними безпідставними.
З матеріалів провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 заявив цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, у розмірі 20 000 грн. Крім того, в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_1 було збільшено розмір відшкодування завданої моральної шкоди до суми 25 000 грн з урахуванням здійснення обвинуваченим щодо потерпілого наклепів і приниження його честі та гідності.
Обвинувачений не заперечував щодо стягнення з нього на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди, однак вказав, що вказана у позові сума моральної шкоди є завищеною, тому вирішення цивільного позову покладав на розсуд суду.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України(далі - ЦК) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, взяв до уваги те, що в результаті вчинення ОСОБА_2 умисних неправомірних дій щодо ОСОБА_1 останній отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, врахував вищевказані положення закону, характер вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, ступень вини обвинуваченого, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав ОСОБА_1, та дійшов висновку, що отримання тілесних ушкоджень завдало потерпілому моральних страждань, пов`язаних з фізичним болем, що також підтверджується показаннями свідків та висновком експерта. Виходячи при визначенні розміру компенсації моральної шкоди із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер завданої потерпілому моральної шкоди і пов'язаних з нею моральних страждань, суд, частково задовольнивши позовні вимоги потерпілого, дійшов висновку, що з обвинуваченого підлягає стягненню моральна шкода в сумі 7 000 грн.
З таким висновком погодився й апеляційний суд, вказавши, що суд першої інстанції правильно врахував характер вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, глибину моральних страждань потерпілого, пов`язаних з фізичним болем та душевними стражданнями від заподіяних тілесних ушкоджень.
На думку Суду, цивільний позов суд першої інстанції вирішив правильно. Суд апеляційної інстанції надав належну оцінку всім доводам, наведеним в апеляційній скарзіпотерпілого. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Водночас, посилаючись у своїй касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив подані ним докази на обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди, потерпілий не зазначив, які саме докази були досліджені неналежним чином, та як це вплинуло на законність прийнятого судового рішення.
Крім цього, відповідно до положень, передбачених ч. 1 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні може подати особа, якій саме кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди. За таких обставин вимоги цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, не пов'язаної безпосередньо з вчиненням кримінального правопорушення, обґрунтовано не стали предметом розгляду в межах даного кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги в цій частині.
Доводи касаційної скарги потерпілого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у зв'язку з не вирішенням судом питання щодо відшкодування процесуальних витрат Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 124, ст. 125 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
З матеріалів провадження та доводів, наведених в касаційній скарзі, вбачається, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 не підтримав свого клопотання про відшкодування процесуальних витрат. У самій позовній заяві до суду першої інстанції та в апеляційній скарзі потерпілий також не ставив це питання, внаслідок чого процесуальні витрати не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.
Отже, з урахуванням того, що питання про відшкодування процесуальних витрат вирішується судом лише за клопотанням, яке в судовому засіданні потерпілим фактично подано не було, як і документів на підтвердження цих витрат, а тому, як наслідок, зазначене клопотання не було предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, Суд не вбачає порушень ч. 2, ч. 6 ст. 22, ч.1 ст. 124, ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 350 КПК.
За таких обставин вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 щодо призначення нового розгляду в суді першої інстанції для вирішення питання щодо стягнення на його користь із ОСОБА_2 10 000 грн процесуальних витрат також не підлягають задоволенню.
Даних, які би свідчили, що судом допущено такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, про що йдеться в касаційній скарзі потерпілого, не виявлено.
Таким чином, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 4 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 6 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
А.М. Макаровець Н.О. Марчук В.П. Огурецький