357/578/14-к Про умисне вбивство та замах на умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на ґрунті щойно виниклих неприязних відносин - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Пухи І. Ю., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2018 року у кримінальному провадженні № 12013100260000948 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця с. Самгородок Сквирського району Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним вказаних злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 31 липня 2011 року близько 04:00 він спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-2109 (державний номерний знак НОМЕР_1) та рухаючись на вул. Сквирське шосе у с. Шапіївка Сквирського району Київської області, побачив поблизу магазину, розташованого на вказаній вулиці, автомобіль ВАЗ-2109 (державний номерний знак НОМЕР_2), що, як йому було відомо, належав ОСОБА_6, з яким у нього були неприязні стосунки.

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 направились до автомобіля ОСОБА_6, в салоні якого перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Не виявивши в автомобілі самого ОСОБА_6, ОСОБА_1 витягнув з автомобіля ОСОБА_7 У цей час ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, маючи кількісну перевагу, демонструючи зневагу до загальноприйнятих норм моралі, почали завдавати ОСОБА_7 численних ударів руками та ногами по тулубу, голові, верхніх та нижніх кінцівках.

Під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_1 дістав спеціально пристосований для заподіяння тілесних ушкоджень травматичний пістолет "Форт 12-Р" № НОМЕР_3 для відстрілу набоїв несмертельної дії калібру 9 мм та, приставивши його до голови ОСОБА_7, погрожуючи застосуванням пістолета в разі опору, почав відводити ОСОБА_7 від автомобіля в сторону, тоді як ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжували умисно завдавати ОСОБА_7 численних ударів у різні частини тулуба.

У цей час ОСОБА_1 побачив, що ОСОБА_8, який перебував у салоні автомобіля ВАЗ-2109 (номерний знак НОМЕР_2), спостерігає за подіями, що відбуваються ззовні. Обурившись цим, ОСОБА_1, діючи умисно, з метою протиправного позбавлення життя іншої людини на ґрунті щойно виниклих неприязних відносин приставив вогнепальний пістолет "Форт 12-Р" впритул до шиї ОСОБА_8 та умисно здійснив два постріли, у результаті яких останній отримав два проникаючі вогнепальні поранення шиї, від яких помер на місці події.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 14 жовтня 2011 року № 344-24 смерть ОСОБА_8 настала від вогнепального сліпого кульового поранення шиї зліва з ушкодженням вени та крововтратою, що має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя. Своїми діями, які виразились в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що після вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 того ж дня близько 4:10 у нього виник умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_7, якому в цей час з хуліганських спонукань продовжували заподіювати тілесні ушкодження ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Так, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_7 та, направивши зазначений вогнепальний пістолет у бік останнього, здійснив постріл, однак випадково влучив у ліву частину шиї ОСОБА_3, який у той момент перебував на відстані близько 1-1,5 м від ОСОБА_1, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення шийної ділянки зліва, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 припинили свої хуліганські дії щодо ОСОБА_7 та потягнули ОСОБА_3 до автомобіля ВАЗ-2109 (номерний знак НОМЕР_1). ОСОБА_4 повіз ОСОБА_3 до Сквирської ЦРЛ, де останньому було надано медичну допомогу, а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишилися на місці вчинення злочину.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, ОСОБА_1 підійшов до останнього, який після хуліганських дій ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 сидів на землі, схопив його за комір та підвів на коліна. З метою реалізації свого умислу ОСОБА_1, приставив впритул до голови ОСОБА_7 вогнепальний пістолет "Форт 12-Р" та натиснув курок. У цей час ОСОБА_7 почав чинити активний опір, вихопив з руки ОСОБА_1 пістолет та викинув його під паркан присадибної ділянки, після чого між ними розпочалася бійка. Через декілька хвилин боротьби ОСОБА_1 звалив ОСОБА_7 на землю та, опинившись зверху на ньому, дістав невстановлений досудовим розслідуванням предмет з колючими властивостями і з метою доведення свого злочинного умислу на позбавлення життя ОСОБА_7, завдав останньому не менше двох ударів у ділянку грудної клітки.

Захищаючи своє життя від протиправного посягання з боку ОСОБА_1, ОСОБА_7 зіштовхнув його з себе, однак нападник умисно з метою позбавлення життя продовжував завдавати ударів по тілу останнього. В ході сутички ОСОБА_7 вдалося вихопити з руки ОСОБА_1 невстановлений досудовим слідством предмет з колючими властивостями та викинути його, і з місця вчинення злочину втекти. Тобто ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення умисного вбивства ОСОБА_7 до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 04 жовтня 2011року № 41/Д ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а дії ОСОБА_1 виразились у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що під час досудового розслідування було доведено лише подію - убивство ОСОБА_8, однак не встановлено та не доведено в судовому засіданні час, місце, спосіб, мотиви, знаряддя злочину та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також беззаперечно не доведено вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вбивства ОСОБА_8 та замаху на вбивство ОСОБА_7

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки не містить відповідей на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, вважає, що суд безпідставно відмовив у допиті свідків. Крім того, прокурор наголошує, що суд першої інстанції, порушуючи вимоги статей 85, 86, 94, 370, 374 КПК України, не надав оцінки доказам винуватості ОСОБА_1, наявним у матеріалах кримінального провадження, та не навів причин їх неврахування, не надав юридичної оцінки проведеній перевірці та прийнятому рішенню про відмову в порушенні кримінальної справи від 23 вересня 2011 року.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Вдовиченко В.І. просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Циган Ю. В. підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Вдовиченко В.І. заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України покладено показання потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, вирок Сквирського районного суду Київської області від 22 січня 2014 року щодо ОСОБА_3, протоколи огляду місця події від 31 липня, 01 серпня 2011 року, протокол огляду трупа від 01 серпня 2011 року, протокол огляду місця проживання ОСОБА_17, рапорт оперуповноваженого СКР Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області, висновок судово-медичної експертизи від 14 жовтня 2011 року № 344-24, акт судово-медичного обстеження від 01 серпня 2011 року № 344, висновки судово-балістичних експертиз від 29 серпня 2011 року № 458-ВКД, від 06 вересня 2011 року № 448ВКД, від 04 серпня 2011 року № 450ВКД, висновок комплексної судово-балістичної та судово-хімічної експертизи від 08 вересня 2011 року № 453ВКД, висновок судово-хімічної експертизи від 19 серпня 2011 року № 1086/х, висновок судово-медичної експертизи від 11 жовтня 2011 року № 44/Д, висновок судово-медичної криміналістичної експертизи, висновок судово-балістичної експертизи від 23 січня 2014 року № 2ВКЕ тощо.

Дослідивши зазначені докази, надавши кожному з них і їм у сукупності оцінку з точки зору належності, допустимості й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 вказаних злочинів.

Такий висновок суду достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 заперечив свою причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів та зазначив, що того дня спиртних напоїв не вживав, оскільки перебував за кермом, а близько 24 год. на прохання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на своєму автомобілі привіз останніх до магазину в с. Шапіївці Сквирського району Київської області, де між ним та ОСОБА_7 виник конфлікт.

При цьому будь-які об'єктивні дані, що спростовували б такі показання ОСОБА_1 та поза усяким розумним сумнівом свідчили про вчинення ним інкримінованих злочинів, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази такої інформації не містять.

Так, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про неналежність таких доказів, як показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_7, оскільки жодна із зазначених осіб не підтвердила ту обставину, що обвинувачений здійснював постріли у ОСОБА_8 за обставин, які вказані в обвинуваченні, тобто їх показання не містять будь-яких фактичних даних, якими б доводилась вина ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не зазначали, що бачили у ОСОБА_1 зброю і ніхто із свідків не чув звуку пострілів, внаслідок яких було завдано смертельних поранень потерпілому ОСОБА_8

Суд також надав оцінку показанням свідка ОСОБА_3, зазначивши, що вони є непослідовними і дані за обставин, які викликають сумнів у їх правдивості. При цьому, суд зазначив, що показання ОСОБА_3 є непослідовними в частині розвитку подій на місці вчинення злочину, в частині обставин здійснення пострілу в нього, моменту, коли був вчинений постріл тощо.

Крім того, судом надана оцінка показанням потерпілого ОСОБА_7, який повідомив про факт його побиття свідками до пострілу в ОСОБА_3 і ОСОБА_1 після пострілу, при цьому, потерпілий не вказував на наявність у обвинуваченого пістолета, а лише припускав це. За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені показання є неналежними.

Враховуючи викладене, судом правильно встановлено, що в ході досудового розслідування стороною обвинувачення не було зібрано належних та допустимих доказів, які б підтверджували істотні для даного кримінального провадження обставини, встановлення яких є необхідним для доведення вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Також обґрунтовано зазначено про те, що під час досудового розслідування не доведено поза розумним сумнівом те, що вбивство потерпілого ОСОБА_8 дійсно відбулося в автомобілі ВАЗ 2109 у той самий час, коли вчинялись хуліганські дії щодо потерпілого ОСОБА_7, та те, що постріли були здійснені з пістолета "Форт-12р" НОМЕР_3.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши повторно наявні в матеріалах кримінального провадження письмові докази, зазначив, що в автомобілі, де знаходився труп ОСОБА_8, не було виявлено слідів пострілу і не знайшло свого підтвердження обвинувачення в частині здійснення пострілів із пістолета "Форт-12" НОМЕР_3, вилученого в ході огляду місця події. Також колегія суддів звернула увагу, що у потерпілого ОСОБА_8 поряд із обома вогнепальними пораненнями, які призвели до смерті, були виявлені колоті рани, які згідно з висновком судово-медичної і криміналістичної експертизи № 4-мк від 03 січня 2014 року найбільш вірогідно виникли від виступаючої частини дульного зрізу зброї, із якої здійснювались постріли, має колючі властивості, однак пістолет "Форт" таких виступаючих частин не має. З урахуванням наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність обвинувачення у тій частині, що вбивство потерпілого ОСОБА_8 було вчинено саме з пістолета, що був знайдений на місці події.

Щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, то суди правильно послались на те, що в обвинуваченні не сформульовано мотив вчинення злочину, а в судовому засіданні не здобуто будь-яких доказів наявності у ОСОБА_1 зброї (пістолета) на місці події, а докази, надані стороною обвинувачення в судовому засіданні, обґрунтовано визнані судом неналежними.

Окрім того, колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 було пред'явлено неконкретне обвинувачення, оскільки наявність раптово виниклих неприязних стосунків як мотиву вбивства ОСОБА_8 є припущенням сторони обвинувачення, що не ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні доказах, а тому мотив вчинення злочину не встановлений щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та мотив вчинення цього злочину взагалі не сформульований.

Таким чином, встановивши відсутність у матеріалах кримінального провадження допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за цим обвинуваченням.

При цьому суди належним чином мотивували свої висновки. Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, зокрема й тим, на які прокурор послався у касаційній скарзі, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.

При цьому суд апеляційної інстанції повторно дослідив наявні в матеріалах кримінального провадження письмові докази, допитав свідків.

Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам статей 404, 419 КПК України.

Переконливих доводів на спростування висновків місцевого та апеляційного судів про відсутність в матеріалах кримінального провадження достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора Пухи І. Ю., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.