322/766/16 Про визнання особи невинуватим та виправдання у зв'язку з недоведеністю скоєння ним злочину, передбаченого ст. 115 КК України - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016080300000175 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с.Катеринівка Покровського району Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

виправданого за пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, в якому він обвинувачувався.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 21 квітня 2016 року близько 15:00 разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5, які є інвалідами І групи, і співмешканцем доньки ОСОБА_6 у приміщенні будинку АДРЕСА_2 розпивали спиртні напої.

Після спільного вживання спиртного близько 17:40 ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 пішли відпочивати у кімнату, а ОСОБА_4 самостійно на інвалідному візку направилася до своєї спальної кімнати. Через деякий час у кімнату до останньої зайшов її чоловік ОСОБА_1 і почав провокувати з нею конфлікт, у ході якого ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, достеменно знаючи, що в залі будинку перебувають ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на ґрунті раптово виниклого умислу на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, вийшов на подвір'я своєї садиби, де взяв полімерну пляшку з бензином, і, повернувшись до кімнати, де перебувала ОСОБА_4, став обливати останню, а також ліжко, на якому вона сиділа, бензином. Після цього ОСОБА_1, усвідомлюючи небезпечність своїх протиправних дій для життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за допомогою запальнички підпалив постільну білизну на ліжку, де сиділа його дружина, і вийшов з кімнати на подвір'я, де перебував тривалий час, розуміючи при цьому, що своїми діями він завдає потерпілій особливих фізичних страждань.

Від зазначених протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона померла 29 квітня 2016 року в КУ "Міська клінічна лікарня екстренної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя".

Такі діяння ОСОБА_1 було кваліфіковано як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю та способом, небезпечним для життя багатьох людей, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано жодних переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, передбаченого пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо доведеності факту вчинення саме цього правопорушення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції порушив ст. 367 КПК України, оскільки судді Галянчук Н. М. та Капітонов Є. М. під час перебування в нарадчій кімнаті по цьому кримінальному провадженню брали участь у розгляді інших справ, а апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення закону. Також прокурор наголошує, що судами безпідставно не взято до уваги протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, відмовлено в допиті свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, необґрунтовано відхилено як доказ показання свідка ОСОБА_9

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Циган Ю. В. частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Балковий Р.Л., потерпіла ОСОБА_3 заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватися принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст. 91 КПК України передбачено, що доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувачення ОСОБА_1 за пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КПК України покладено показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, дані протоколів слідчих дій та висновки судових експертиз.

Дослідивши зазначені докази, надавши кожному з них і їм у сукупності оцінку з точки зору належності, допустимості й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 вказаного злочину.

Такий висновок суду достатньо мотивований і ґрунтується на даних, які було належним чином перевірено в судовому засіданні та змістовно наведено у вироку.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 заперечив свою причетність до вчинення інкримінованого йому злочину та зазначив, що того дня приблизно з 15:00 був на городі, в будинок не заходив, коли побачив, що з будинку йде дим, підійшов до дверей будинку, намагаючись з'ясувати, що сталося, однак до будинку зайти не зміг через бійку з ОСОБА_6, внаслідок якої він втратив свідомість.

При цьому будь-які об'єктивні дані, що спростовували б такі показання ОСОБА_1, та поза усяким розумним сумнівом свідчили про вчинення ним інкримінованого злочину, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази такої інформації не містять.

Так, суди правильно вказали про те, що як потерпіла, так і свідки повідомили лише про факт вчинення пожежі, внаслідок якої ОСОБА_4 отримала опіки та померла в лікарні, та про обставини, що мали місце вже після пожежі. Тоді як жоден з них не бачив та не міг бачити, що джерело запалення до осередку виникнення пожежі - ліжка у приміщенні спальні, на якому перебувала ОСОБА_4, було занесено ззовні, а також особу, яка ззовні занесла джерело запалення, та не вказували на ОСОБА_1 як на таку особу. Також судом обґрунтовано визнано недопустимими доказами показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_9, які за своєю суттю є показаннями з чужих слів.

Таким чином, встановивши відсутність у матеріалах кримінального провадження допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, суд обґрунтовано виправдав його за цим обвинуваченням.

Твердження прокурора про порушення судом першої інстанції вимог ст. 367 КПК України також не знайшли свого підтвердження та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який правильно зазначив, що згідно з офіційною відповіддю голови Вільнянського районного суду Запорізької області судді Галянчук Н. М. та Беспалько Т. М. 22 березня 2017 року в період з 09:50 до 16:45 перебували в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_1 та жодних інших судових рішень у цей період часу не ухвалювали.

Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам в апеляційній скарзі прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, зокрема й тим, на які прокурор послався у касаційній скарзі, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.

Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам статей 404, 419 КПК України.

Переконливих доводів на спростування висновків місцевого та апеляційного судів про відсутність у матеріалах кримінального провадження достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, -без задоволення.