632/1400/16-к Про порушення трактористом правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, Внаслідок чого було заподіяно шкоду здоров'ю потерпілому працівнику підприємства у вигляді легких тілесних ушкоджень та ушкодження середньої тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу цивільного відповідача СФГ "Ганна" голови господарства - ОСОБА_2 на вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220400000049, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 січня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 272 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, без додаткового покарання. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_4 до СФГ "Ганна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково. Стягнуто з СФГ "Ганна" на користь ОСОБА_4 60 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 21 486 грн витрат, пов'язаних із залученням експертів відповідно до п. 3 ч.1 ст. 118, п. 2 ст. 124 КПК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він працюючи на посаді водія-тракториста у селянському (фермерському) господарстві "Ганна", пройшовши вступний, первинний та повторні інструктажі з питань охорони праці, будучи ознайомленим з "Правилами охорони праці у тваринництві", 02 січня

2016 року між п'ятою і шостою годинами прибув на робоче місце до тваринницької ферми зазначеного господарства, за адресою: Харківська область, Первомайський район, с. Ржавчик, вул. Первомайська, 34, де, управляючи трактором моделі "Беларус 82.1", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності СФГ "Ганна", виконуючи роботу з підвищеною небезпекою, здійснював вичистку території корівника № 2. За наведених вище обставин, ОСОБА_3, управляючи вищевказаним трактором, порушив правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, хоча був зобов'язаний їх дотримувати, а саме вимоги нормативних документів з охорони праці: Проїжджаючи проходом корівника № 2, ківш зазначеного трактора, яким управляв водій-тракторист ОСОБА_3, зачепив цегляну перегородку, за якою знаходився слюсар-ремонтник тваринницької ферми СФГ "Ганна"

ОСОБА_4, де виконував роботи по обслуговуванню автопоїлок, внаслідок чого відбулося руйнування вказаної цегляної перегородки, яка впала та придавила нижні кінцівки потерпілого. Внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на зазначеному вище підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати водієм-трактористом ОСОБА_3 було заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого ОСОБА_4 у вигляді легких тілесних ушкоджень та ушкодження середньої тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року вирок

місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі цивільний відповідач СФГ "Ганна" голова господарства - ОСОБА_2 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильністю вирішення у провадженні цивільного позову потерпілого просить змінити вирок місцевого суду і ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позову. Провадження в частині вирішення цивільного позову закрити.

При цьому скаржник стверджує, що місцевий суд, ухвалюючи своє рішення в частині стягнення з СФГ "Ганна" на користь потерпілого ОСОБА_4 60 000 грн в рахунок відшкодування йому моральної шкоди, не дослідив докази на підтвердження позовних вимог з відшкодування матеріальної та моральної шкоди, належним чином не вмотивував своє рішення щодо вирішення заявленого потерпілим цивільного позову у кримінальному провадженні. Стверждує, що суд не врахував того, що СФГ "Ганна" несе відповідальність лише за заподіяну його працівником ОСОБА_3 цивільному позивачу ОСОБА_4 матеріальну шкоду, а відповідати за спричинену моральну шкоду ОСОБА_4 повинен особисто ОСОБА_3, а не СФГ "Ганна". Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України, не дав належної оцінки таким порушенням та залишив вирок місцевого суду без зміни. Проте, на думку цивільного відповідача, апеляційний суд мав би провадження в частині вирішення цивільного позову закрити у зв'язку з відмовою на стадії апеляційного провадження позивача від заявленого цивільного позову.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченні на касаційну скаргу цивільного відповідача потерпілий ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення як безпідставну.

В судовому засіданні захисник Єршов В.М. в інтересах засудженого

ОСОБА_3 підтримав подану касаційну скаргу цивільного відповідача, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кримінально-правової оцінки його дій за

ч. 1 ст. 272 КК України відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів

не перевіряла, оскільки законність та обґрунтованість судових рішень у цій частині цивільним відповідачем не оскаржуються.

Стосовно доводів цивільного відповідача, наведених у касаційній скарзі, про неправильне вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України (4651-17) , і при цьому застосовуються норми ЦК України (435-15) .

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

За загальними правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України (435-15) вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у селянському (фермерському) господарстві "Ганна" особою, яка зобов'язана їх дотримуватись, а саме: водієм-трактористом ОСОБА_3, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував трактором, що належить роботодавцю - СФГ "Ганна", відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі

№ 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на зазначеному вище підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримуватись, тобто водієм-трактористом ОСОБА_3, що на відповідній правовій підставі керував трактором, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зі змісту частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Цих вимог закону при розгляді даного провадження місцевим судом було дотримано.

Як убачається з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановивши, що шкоду завдано внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у селянському (фермерському) господарстві "Ганна" особою, яка зобов'язана їх дотримуватись, а саме: водієм-трактористом ОСОБА_3, який керував транспортним засобом, належним на праві власності СФГ "Ганна", дійшли правильного висновку про відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 у сумі 60 000 грн, саме селянським (фермерським) господарством "Ганна" з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, щодо розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 у сумі 60 000 грн було визначено судом з достатнім урахуванням характеру вчиненого злочину, його наслідків, глибини та тривалості моральних страждань потерпілого

ОСОБА_4, пов'язаних з вчиненням щодо нього протиправних дій

ОСОБА_3, суттєвості змін в життєвих стосунках, додаткових зусиль для організації життя потерпілого, оскільки після події, яка сталася за його місцем роботи, ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності, виходячи при цьому з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд врахував конкретні обставини провадження та докази досліджені і оцінені в судовому засіданні, діяв на власний розсуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Таким чином, рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову та стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого.

З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції, і підстави вважати його необґрунтованим відсутні.

Щодо доводів цивільного відповідача про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази на підтвердження позовних вимог з відшкодування матеріальної шкоди, яке слід стягнути з СФГ "Ганна" на користь потерпілого, то вони є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції прийнято рішення про те, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з СФГ "Ганна" на його користь 1 075, 96 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, тобто ухвалено рішення про яке просить цивільний відповідач.

Однак, цивільний відповідач не погоджуючись із вироком місцевого суду, в частині стягнення з СФГ "Ганна" на користь потерпілого ОСОБА_4 60 000 грн в рахунок відшкодування йому моральної шкоди, подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи, які за змістом та суттю є аналогічні доводам, викладеним у його касаційній скарзі.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку суд перевірив усі доводи, викладені цивільним відповідачем, у зазначеній апеляційній скарзі, і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про врахування позиції потерпілого, який відмовився від цивільного позову та залишення вироку місцевого суду без зміни, оскільки відповідну заяву

потерпілим ОСОБА_4 було подано після постановлення вироку на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, проте відповідно до ч. 3

ст. 61 КПК України цивільний позивач має право відмовитись від позову до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Крім цього, колегією суддів враховується позиція цивільного позивача ОСОБА_4, висловлена ним у запереченні на касаційну скаргу, відповідно до якої заява про відмову від цивільного позову була подана ним у результаті наданих обіцянок про виплату йому СФГ "Ганна" грошових коштів, однак коштів на відшкодування йому завданої шкоди він не отримав.

З огляду на викладене доводи викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судом першої або апеляційної інстанції при розгляді провадження в частині вирішення цивільного позову норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу в частині вирішення цивільного позову потерпілого не допущено.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу цивільного відповідача має бути залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без зміни.