Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 756/13115/17
Провадження № 51 - 5902 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Опанасюка О.В.,
засудженої ОСОБА_1,
її захисника адвоката ЖерновніковаС.О.,
розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016100050005805 від 10 червня 2016 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої:
- вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2009 року за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2009 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року за ст. 309 ч. 1, ст. 309 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі;
- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2012 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі;
- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі;
- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, 11 червня 2014 року звільнена на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) ;
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, 05 липня 2016 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва звільнення від відбування покарання з іспитовим строком скасовано,
за ст. 185 ч. 2, ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2, ст. 393 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2018 року щодо неї.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;
- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ст. 393 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 до покарання призначеного за цим вироком приєднано частково невідбуте нею покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2, ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, за наступних обставин.
Так, за встановлених у вироку обставин, ОСОБА_1 09 червня 2016 року приблизно о 21 год. 00 хв. потворно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу з приміщення магазину "Монтон", що за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б, ТРЦ "Дрім Таун", здійснила закінчений замах на таємне викрадення майна ТОВ "Балтика Рітейл Україна", а саме двох жіночих суконь марки "CINDAR_118289_М39299_26" та "ESJOSA_l 18671 _М39897_81" загальною вартістю 9 165 грн.
Крім того, 31 жовтня 2016 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 повторно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, з приміщення гіпермаркету "Епіцентр", що за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20-Д, здійснила закінчений замах на таємне викрадення майна ТОВ "Епіцентр-К" загальною вартістю 4 831 грн. 67 коп.
Також 26 жовтня 2016 року приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 повторно, таємно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів викрала з приміщення гіпермаркету "Епіцентр", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20-Д, майно ТОВ "Епіцентр-К" загальною вартістю 7 785 грн. 83 коп.
Крім того, вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 393 ч. 1 КК України, за таких обставин.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року ОСОБА_1 була засуджена за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_3 було скасовано та її направлено для відбування покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду від 19 листопада 2015 року, та надано дозвіл на затримання і поміщення її до СІЗО державної пенітенціарної служби України.
05 листопада 2016 року працівниками Оболонського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 було затримано на підставі вищевказаної ухвали Оболонського районного суду міста Києва та доставлено до Київського слідчого ізолятору № 13 Державної пенітенціарної служби з питань виконання покарань, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
У невстановлений досудовим розслідуванням час у ОСОБА_3, яка перебувала у Київському слідчому ізоляторі №13, що за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, у зв'язку з відбуванням покарання у виді позбавлення волі, виник злочинний умисел спрямований на втечу з-під варти, вчинену особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 08 листопада 2016 року приблизно о 14 годинні 35 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи під вартою у Київському слідчому ізоляторі №13, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, повідомила адміністрацію зазначеної установи про погіршення стану здоров'я, у зв'язку із чим адміністрацією було прийнято рішення про виклик швидкої медичної допомоги. Лікарем швидкої медичної допомоги було прийняте рішення про госпіталізацію ОСОБА_3, яка була вивезена о 15 годині 46 хвилин з Київського слідчого ізолятору №13 автомобілем швидкої медичної допомоги у супроводженні конвою у складі: старший конвою - інспектор відділу охорони лейтенант вн. сл. ОСОБА_4, психолог відділу по роботі з персоналом лейтенант вн. сл. ОСОБА_5, молодший інспектор ВРіБ сержант вн. сл. ОСОБА_6 з метою доставки до Київського пологового будинку № 2, що за адресою: м. Київ, вул. Мостицька, буд. 11.
Прибувши до Київського пологового будинку № 2, ОСОБА_3 у супроводженні конвою направлено до оглядового кабінету. Після проведення огляду лікар повідомив, що стан здоров'я ОСОБА_3 задовільний та вона госпіталізації не потребує, але виписати її вони не можуть, оскільки остання перебуває на обліку в Київському пологовому будинку № 4, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Г. Сталінграда, 16. Після чого ОСОБА_1 було перевезено до вказаного вище полового будинку № 4, де був проведений її медичний огляд та встановлено, що госпіталізації вона не потребує, надано спеціально обладнане приміщення для затриманих з метою очікування спеціального транспорту для конвоювання - "Автозак", а саме палата № 157, яка розташована на першому поверсі пологового будинку.
ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на втечу з-під варти, вчинену особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, почала імітувати погіршення стану здоров'я, у зв'язку з чим у супроводі конвою ОСОБА_3 декілька разів проводили до туалетної кімнати. В подальшому ОСОБА_3, скориставшись тим, що інспектор відділу охорони лейтенант вн. сл. ОСОБА_4, відлучилася з палати № 157 та тим, що молодший інспектор ВРБ сержант вн. сл. ОСОБА_6 вийшла з палати, щоб надати лікарю необхідну інформацію для виписки ОСОБА_3 з пологового будинку, знову імітувала погіршення стану здоров'я, вийшла з палати № 157 і направилась до туалету в супроводі психологу відділу по роботі з персоналом лейтенанта ОСОБА_5 Проходячи повз туалет, ОСОБА_1 почала бігти на вихід з пологового будинку, намагаючись реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на втечу з-під варти, вчинену особою, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі. З метою затримання ОСОБА_1 та недопущення її втечі з-під варти психолог відділу по роботі з персоналом лейтенант ОСОБА_5 побігла за нею та, наздогнавши її на вулиці, схопила за куртку, розпочавши дії, спрямовані на затримання ОСОБА_3 Проте ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, вирвалась та втекла з-під варти у невідомому напрямку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року - залишено без зміни.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.02.2019 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання на підставі ст. 83 КК України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить змінити вирок і ухвалу щодо неї та застосувати ст. 69 КК України. Зазначає, що суди мали врахувати обставину того, що на день її арешту вона була вагітна, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року народила хлопчика ОСОБА_7. Також вказує, що дитина народилася із захворюванням, у зв'язку із чим потребує постійного догляду та піклування. Крім того, зазначає, що, перебуваючи у Київському слідчому ізоляторі № 13, вона захворіла на туберкульоз та на даний час проходить курс лікування. Вважає, що за умови визнання вказаних обставин такими, які пом'якшують покарання, та з врахуванням того, що вона щиро розкаялася, суди мали застосувати до неї положення ст. 69 КК України, чого зроблено не було, у зв'язку із чим відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 2 КПК України вирок та ухвалу щодо неї необхідно змінити.
Заперечень на касаційну скаргу засудженої від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджена та її захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації її дій за ст. 185 ч. 2, ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2, ст. 393 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування при призначенні покарання статті 69 КК України, який, на думку ОСОБА_1, підлягав застосуванню, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного їй покарання без застосування вказаної статті.
При призначенні засудженій покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених нею кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, дані про особу засудженої ОСОБА_1, яка раніше неодноразово судима, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно. Щире каяття судом визнано обставиною, що пом'якшує покарання, а обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.
Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про можливе виправлення і перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства, обґрунтовано призначивши їй покарання в мінімальній межі санкції ст. 393 ч. 1 КК України та ближче до мінімальної межі санкцій ст. 185 ч. 2, ст.ст. 15 ч. 2, 185 КК України, не знайшовши підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України. При цьому при визначенні покарання за сукупністю вказаних злочинів суд застосував принцип поглинення менш сурового покарання більш суровим, який за своїми наслідками для особи є найбільш м'яким з передбачених частиною першої статті 70 КК України. При призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України суд частково приєднав ОСОБА_1 не відбуте нею покарання за попереднім вироком, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Отже, покарання засудженій призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, призначене їй покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При розгляді апеляційної скарги засудженої суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст.ст. 69, 75 КК України. Крім того, апеляційний суд не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 79 КК України, яка передбачає можливість звільнення судом особи від відбування покарання з випробуванням як вагітної жінки чи жінки, які має дітей віком до семи років, обґрунтувавши своє рішення належним чином.
Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі засудженої, в тому числі і щодо її вагітності та народження дитини, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, зміни судових рішень та призначення засудженій ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України колегія суддів не знаходить.
Питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене за наявності відповідних підстав в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджена відбуває покарання.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2018 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишити без зміни, а її касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний
' 'p' ' 'p'