Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 381/4365/16-к
Провадження № 51 - 8836 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Марущака Я.В.,
захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката Ковальова М.О.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110310001846 від 15 вересня 2016 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Фастова Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останній раз вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ст. 185 ч. 3,
ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, звільненого 20 липня 2016 року по відбуттю строку покарання,
за ст. 289 ч. 3 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката МарущакаЯ.В. на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від
24 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 липня
2018 року щодо ОСОБА_1
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 289 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 16 вересня 2016 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ (838-19)
у строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув'язнення з
16 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, касаційні скарги від якого та щодо нього не надходили.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави 1 760 гривень 80 копійок процесуальних витрат за проведення дактилоскопічної експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 15 вересня 2016 року приблизно 19 годині біля магазину "Водограй" по
вул. Бояринцева в м. Фастові Київської області з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем "Радіо таксі" марки "Daewoo Matiz" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 вступили у попередню змову та розподілили між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення і визначили послідовність дій. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_5 та домовився про поїздку до м. Васильків Київської області. У автомобілі ОСОБА_1 сів позаду водія, а ОСОБА_6 розмістився на передньому пасажирському сидінні. Після чого на автомобілі марки "Daewoo Matiz" реєстраційнийномер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 почали рух у напрямку м. Васильків Київської області.
Того ж дня приблизно о 19 годині 30 хвилин, рухаючись по кільцевій дорозі поблизу повороту до с. Мала Снітинка Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 схопив однією рукою голову ОСОБА_5, а іншою рукою приставив до його горла завчасно підготовлений ніж стороною леза, висловивши при цьому вимогу зупинити автомобіль. ОСОБА_5 почав різко гальмувати, відпустивши при цьому руки від керма та намагаючись відвести руку ОСОБА_1 із ножем від себе, а ОСОБА_3 у цей час схопив кермо та направив автомобіль на узбіччя дороги. Одразу після зупинки автомобіля ОСОБА_5 вибіг із салону, а ОСОБА_3 пересів на місце водія та, встановивши контроль над автомобілем марки"Daewoo Matiz" реєстраційнийномер НОМЕР_1, разом із ОСОБА_1 поїхали у протилежному напрямку, залишивши місце вчинення злочину, чим заподіяли власнику зазначеного автомобіля ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 62 350 гривень.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та захисника
Вовчука М.В. - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах та доповненнях до них засуджений ОСОБА_1 та його захисник Марущак Я.В., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Марущак Я.В. вважають, що належні і допустимі докази винуватості ОСОБА_1 відсутні, до незаконного заволодіння транспортним засобом він не має жодного відношення, ножа у нього не було і погроз він нікому не висловлював. Указують, що у порушення вимог ст. 95 ч. 4 КПК України суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_5, які він надав слідчому під час слідчого експерименту. Крім того, звертають увагу на те, що при виконанні вимог ст. 290 КПК України з ОСОБА_1 був відсутній захисник.
Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Марущака Я.В. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Марущак Я.В. у судовому засіданні підтримали свої касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат Ковальов М.О. у судовому засіданні вважав касаційні скарги обґрунтованими та просив їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Марущака Я.В. необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, суд обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання самого ОСОБА_1, який не заперечував факту перебування у автомобілі ОСОБА_5; показання ОСОБА_3, який визнав свою вину у незаконному заволодінні транспортним засобом, заперечивши погрозу ножом; показання потерпілого ОСОБА_5 про обставини вчинення щодо нього кримінального правопорушення за встановлених судом обставин; показання потерпілого ОСОБА_7 про заволодіння належним йому автомобілем; показання свідка ОСОБА_9 про обставини переслідування і затримання засуджених на автомобілі "Daewoo Matiz"; показання свідка ОСОБА_10 про виявлення та вилучення під час огляду місця події ножа; даними, які містяться у протоколах огляду місця події від 15 вересня 2016 року, під час якого було виявлено та вилучено предмет схожий на ніж; пред'явлення особи для впізнання від 15 вересня 2016 року, в ході яких потерпілий ОСОБА_5 вказав на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як на нападників, які, погрожуючи ножем, заволоділи його службовим автомобілем; слідчого експерименту від 20 вересня 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_5, в ході якого потерпілий на місці показав обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі як ОСОБА_1 приставляв до горла ніж.
Суд першої інстанції безпосередньо допитав потерпілого ОСОБА_5 та дослідив протокол слідчого експерименту від 20 вересня 2016 року за його участю і відеозапис цієї слідчої дії, під час якої потерпілий детально розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, а тому доводи касаційних скарг про порушення вимог ст. 95 ч. 4 КПК України є безпідставними.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 289 ч. 3 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Що стосується доводів касаційної скарги про порушення права на захист при виконанні вимог ст. 290 КПК України з ОСОБА_1 без участі захисника, то вони не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 та його захиснику Овчаренку Ю.І. було надано доступ до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016110310001846 від 15 вересня 2016 року. ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі без обмеження у часі, зауважень не мав.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та захисника Вовчука М.В. в інтересах ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у них доводи, які аналогічні доводам касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника Марущака Я.В., визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Марущака Я.В. і скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17)
в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Марущака Я.В. - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний