381/117/18 Про відкрите викрадення чужого майна, скоєне повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння - 13.03.2019 Прийняття

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2018 року в межах кримінального провадження № 12017110310001376 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Веряця Виноградівського району Закарпатської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини:

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 16 грудня 2017 року близько 20 год. 15 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні кафе-бару "Арізона", за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Т. Шевченка, 53, помітив на шиї ОСОБА_2, яка сиділа за одним із сусідніх столів, золотий ланцюжок, після чого у нього виник злочинний протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення майна ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, відкрито для ОСОБА_2 та інших відвідувачів і працівників кафе-бару та свідомо нехтуючи цим, підійшовши до ОСОБА_2 та, скориставшись тим, що вона на той час перебувала в стані алкогольного сп'яніння, шляхом ривка зірвав з шиї ОСОБА_2 золотий ланцюжок, вартістю 19614 грн., після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинивши ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 19614 грн.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2018 року зазначений вирок місцевого суду скасований в частині призначеного покарання. Ухвалено призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду першої інстанції залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, порушує питання про зміну вироку суду апеляційної інстанції і звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не навів переконливих мотивів щодо неможливості звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Також зазначається про можливість виправлення засудженого без позбавлення волі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримав касаційну скаргу та просив судове рішення залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Разом з тим, доводи касаційної скарги засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1, а також щодо можливості застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, суд першої інстанції у вироку послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, який раніше судимий, характеризується позитивно, думку потерпілої, яка претензій до ОСОБА_1 не мала, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, обставини, що обтяжують покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

В подальшому апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, дійшов висновку, що покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке суд першої інстанції призначив ОСОБА_1, за своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_1 і є таким, яке необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого.

Разом з тим, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України відносно ОСОБА_1, апеляційний суд зазначив, що місцевий суд, обмежившись перерахуванням обставин, передбачених ст. 65 КК України, у вироку не навів відповідних мотивів, з яких він дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування ним призначеного покарання.

При цьому апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що ОСОБА_1 має дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, які не зняті і не погашені в установленому законом порядку, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, обвинуваченим вчинено за короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, при цьому судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 за попереднім вироком був звільнений умовно-достроково (ухвала Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2016 року) і вчинив новий злочин протягом нетривалого часу.

За наведених обставин, враховуючи кількість незнятих та непогашених судимостей, системність вчинення ОСОБА_1 злочинів, які посягають на один і той же об'єкт, апеляційний суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання є неможливим, а тому застосування ст. 75 КК України є безпідставним.

За наведених обставин, Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного суду про безпідставність застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування призначеного основного покарання є обґрунтованими та належним чином мотивовані, і вважати ці висновки сумнівними підстав немає.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436- 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга засудженого є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2018 року відносно ОСОБА_1- без зміни.