756/7566/17 Про умисне заподіяння потерпілому тяжких та легких тілесних ушкоджень, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин - 13.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100050003339, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.РавиРуської Жовківського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов'язки. Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком 6 квітня 2017 року приблизно о 20:00 ОСОБА_2, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_3 вживали спиртні напої. В ході виниклого між ними словесного конфлікту ОСОБА_3 ударив ОСОБА_2 рукою по голові. Обурившись такою поведінкою, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_2, узявши з кухонного столу ніж, завдав ним двох ударів у живіт ОСОБА_3, чим заподіяв останньому тяжкого тілесного ушкодження, а також легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурорів, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, оскільки належним чином не взяв до уваги того, що засуджений вчинив умисний тяжкий злочин, обставин його скоєння (перебування у стані алкогольного сп'яніння, завдавання потерпілому двох ударів ножем у живіт), не з'ясував позиції потерпілого щодо призначення покарання. Апеляційний суд не надав оцінки доводам, наведеним в апеляційних скаргах прокурорів, при цьому обмежився перерахуванням обставин, на які послався у вироку місцевий суд, та загальними фразами про обґрунтованість застосування положень ст. 75 КК, тому рішення суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений зазначає про необхідність залишення її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Засуджений заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 121 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 65 ККсуд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 ККпокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_2 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу винного, котрий раніше не був судимий, у лікарів психіатра й нарколога не перебуває, одружений, працює, позитивно характеризується за місцем роботи.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину особою, котра перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття й відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

З урахуванням викладеного, а також думки потерпілого, який у суді зазначив, що претензій матеріального характеру до ОСОБА_2 він не має, та погодився з позицією прокурора про можливість звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без реального відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК.

Після перевірки вироку за апеляційними скаргами прокурорів, доводи в яких є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі, апеляційний суд обґрунтовано визнав їх неспроможними та правильно залишив вирок місцевого суду без зміни, навівши відповідні мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що доводи прокурорів про безпідставність визнання щирого каяття обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, є необґрунтованими з огляду на те, що засуджений, не оспорюючи часу, місця, способу, а також мотиву й мети вчинення кримінального правопорушення, повністю визнав винуватість, повідомив органу досудового розслідування, прокурору та суду достовірні обставини скоєння злочину, які також підтверджуються показаннями потерпілого. До того ж суд урахував позицію самого потерпілого ОСОБА_3, якому матеріальну шкоду було відшкодовано в повному обсязі та який у суді першої інстанції погодився з позицією прокурора щодо можливості застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК.

Враховуючи наведене та беручи до уваги конкретні обставини справи, а також ставлення засудженого до скоєного кримінального правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК є законним і повною мірою відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і касаційний суд погоджується з наведеними в ній висновками.

З огляду на наведене у касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки судів і давали підстави визнати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим через м'якість або свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.